Енергозберігаючі лампи Частина 2


Розділ 3 Діяльність терористичних організацій на теренах



Сторінка11/24
Дата конвертації04.02.2019
Розмір9,48 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   24
Розділ 3 Діяльність терористичних організацій на теренах

колишнього СРСР
3.1 Тероризм у СНД
До перебудови тероризм у СРСР практично був відсутнім, не рахуючи окремих випадків, коли кримінальники шукали політичного прикриття на Заході. Тоді будь-які терористи розуміли, що держава з ними церемонитися не стане.

Першим етапом формування в нас терорсередовища стала війна в Афганістані. Експерти відзначають, що окремі групи "афганців", що одержали на війні не тільки специфічні бойові навички, але і знайомство з наркобізнесом, стали згодом ядром багатьох терористичних формувань.[4]

Початок тероризму розгортався, коли була ослаблена державність, і "демократи" почали чинити галас про мерзенний тоталітаризм і централізм, про кривду і спірність національно-територіального розподілу країни. Причому кампанія ця розкручувалася не тільки через західні "голоси" і "незалежні" вітчизняні ЗМІ, але в ряді випадків і щиро з деяких кабінетів ЦК союзної і республіканських компартій.

Така "демонізація" СРСР давала вже достатнє самовиправдання терору, як припустимої форми боротьби з "настільки мерзенною системою".

На початковому етапі тероризм частіше усього використовувався місцевим карним світом для переділу сфер впливу під гаслом "відновлення національної справедливості". Саме це відбувалося в Намангані, Оше, Фергані, Новому Узгені. Але треба сказати, що вже тоді КГБ відзначив розпочатий "раптом" наплив у Середню Азію юрб мандрівних проповідників із дуже радикальними ісламськими ідеями.

Одночасно почалися терористичні акції, які, цілком можна вважати політичним тероризмом. Перша така подія - грудень 1986 року, Алма-Ата, де розігріті націоналістичною пропагандою студенти, в основному казахи, були сполучені з кримінальниками в масових погромах "на знак протесту" проти призначення (російського) Колбіна першим секретарем тамтешнього ЦК. За даними експертів, цю акцію, поряд із деякими держчиновниками і місцевими націонал-радикалами, готували і спецслужби Туреччини. [8]

Набагато більш значний і показовий прояв спеціально розгорнутого політичного тероризму - розгортання вірмено-азербайджанського конфлікту. На момент його початку до нього не було безпосередніх приводів крім хіба що історичних спогадів.

Терор розвертали і нарощували, послідовно й вміло ударяючи по болючих місцях: погром вірменів у Сумгаіті - погрози азербайджанцям і дрібні сутички у Вірменії - дестабілізація влади в Баку - події в Кіровабаді - масштабні бойові дії в Карабасі - утеча вірменів з Азербайджану - витіснення азербайджанців із Вірменії - дестабілізація влади в Єревані - радикалізація націоналістів в обох республіках - ескалація насильства - мітинги і безладдя в Азербайджані - запровадження військ у Баку - дестабілізація влади в Москві. . .

В усьому цьому брали участь республіканські і московські політичні групи, спецслужби Туреччини, Великобританії, Ірану, Франції, СРСР, США і всі значні місцеві кримінальні клани. У результаті всіх цих подій і їх вмілого розкручування в ЗМІ, були отримані значні політичні, економічні і спецтерористичні результати:

  • раніше відносно спокійний регіон доведений до війни зі слабкими шансами на швидке її припинення;

  • в обох республіках у влади змінилося по декілька груп, що призвело до нового розподілу влади, сил і економічних потенціалів;

  • катастрофічно підірваний престиж Союзного Центру і надії на його роль справедливого арбітра в суперечках;

  • відбулося формування, структурування і практична легалізація потужного тероросередовища;

  • кримінальні клани привласнили майно сотень тисяч вигнаних біженців, чим різко підсилили свою економічну могутність;

  • у ході боротьби і взаємодії розвідок різноманітних країн усередині клубка банд, політичних і національних груп-склалося кероване одночасно декількома спецслужбами інтернаціональне спецтерорсередовище, спроможне діяти вже і за межами Закавказзя.


Показова роль тут мадам Тетчер. Вона довго виставляла себе захисницею інтересів вірменської сторони, а потім це - друг Алієва, акціонер каспійського нафтового "проекту сторіччя", активно прокладала британському бізнесу шлях у Баку. Розділяй - і пануй! [16]

По схожому сценарію будували спецтерорсередовище в конфліктах у Південній Осетії, Абхазії, Придністров'ї, Північній Осетії й Інгушетії.

Інакше, з урахуванням місцевих умов, розвивалися події у Вільнюсі, після яких пішло оголошення незалежності республіками Прибалтики. Отут розкручування йшло через запуск "лібералами-реформаторами" номенклатурного розливу і знаними ними "демократами" лементу про окупацію Прибалтики СРСР у ході обговорення пакту Молотова-Рібентропа.

Частина КГБ і МВС явно "грали на дві руки", забезпечивши провал силової акції Москви передачею її планів штабу "Саюдиса". З іншої "сторони", спецтерористичну гру, у тому числі навчання литовських терористів, виготовлення запальних пляшок, підготовку виступів у ЗМІ і навіть доставку на автобусах до місця подій молодіжної "масовки" планували і забезпечували спецслужби ФРН і США, про що їхні представники згодом відкрито говорили в західній і прибалтійській пресі.

Р езультат цієї спецтерористичної акції й інсценівки "кривавих подій", гаряче схвалений "світовим співтовариством", - вихід прибалтійських республік із СРСР.

В усіх регіонах СНД спецтероризм дуже швидко інтернаціоналізувався й осідлав місцеву кримінальну економіку та організовану злочинність. Так є зведення, що потік наркотиків з Афганістану і Пакистану через Таджикистан і Киргизію забезпечують і контролюють разом із польовими командирами колишні (?) офіцери ЦРУ і КГБ.

На Заході також відкрито пишуть про те, що значна частина бойових терористичних формувань типу "Кайтселийте" цілком переключилася на наркобізнес, контрабанду, рекет і т. п. У них уже є контакти з кримінальними групами Польщі, Фінляндії, Чехії, Німеччини і Латинської Америки. [22]

А фахівці по боротьбі з наркотиками з республік Середньої Азії говорять, що їхня робота часто блокується зустрічними ударами наркобанд, добре інформованих про їхні плани. Тобто - наявністю агентури наркотерористів у спецслужбах.

Таким чином, для республік СНД спецтероризм є - не "термін", а жорстока реальність, від котрої вже не відійдеш. Це ворог, котрого треба знати. І не тільки по імені.
3.2 Чеченський тероризм

Становлення "Республіки Ічкерія" було б неможливо без допомоги ззовні, але сприяв йому і не занадто чіткий адміністративно-територіальний поділ СРСР і РСФСР, що почав до того ж "розповзатися" у ході перебудови.

У результаті Чечня змогла одержати чималий обсяг політичної "законності" і стала дійсним "піратським королівством", плацдармом політичного й економічного тероризму світового (у перспективі) масштабу.[23]

З перших кроків "Ічкерії" терор став основою її політики - пригадайте захоплення заручників у Мінводах і "розпуск" Верховної Ради Чечено-Інгушетії шляхом викидання депутатів за ноги з вікон. А влітку 1993-го року, утвердившись остаточно, Дудаєв розігнав парламент, виборчком і конституційний суд, давлячи опозицію колесами і гусеницями, "косячи" її з автоматів. Це стало "репетицією" подій у Москві.

Правоохоронні органи в республіці замінив прямий терор близький до влади карних груп. Одночасно різко виросла активність "чеченської" організованої злочинності по всій Росії.

Дудаєвська держава із самого початку створювалась як центр по формуванню й оснащенню груп терористів. Для організації самозабезпечення тероризму використовувалися "сіра" економічна діяльність і прапори боротьби за "незалежність" і "захист ісламу". При цьому ідеологічним символом став фанатик-ісламіст найбільш радикальної секти сьогоднішнього ісламу - Кадирийя. Основа ідеології - боротьба з Росією і "збирання великого вайнахського народу".

Дії при цьому розвивалися за такими напрямками:

  • спроба об'єднання всіх кланів "вайнахів" - чеченців й інгушетів;

  • спроба ісламського об'єднання усього Кавказу;

  • спроба об'єднання Північного Кавказу проти Росії.


Усе це або мало вдалося, або зовсім провалилося.

Рішенню першої задачі заважала сама структура влади "піратського королівства", що робила неможливе збалансування інтересів різноманітних груп, які претендують на верховенство. Фіналом виявилася відрізана голова Лабазанова - лідера одного з кланів. Друга задача зірвалася через релігійну неоднорідність у середовищі ісламістів, що створили різноманітні секти і гілки ісламу, а також через атеїзм, що широко поширився в радянський час.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Київ 2004 Від розробників
files -> «Невиношування вагітності» Класифікація згідно з мкх-10
files -> Медична ботаніка ● Біохімія та молекулярна біологія
files -> Проблеми розвитку соціологічної теорії: Матеріали іх всеукраїнської науково-практична конференції
files -> Методичні рекомендації наставникам студентських груп щодо виховання здорового способу життя київ 2009
files -> Робоча програма з дисципліни "Методи морфологічних досліджень"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   24


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка