Господарсько-біологічна оцінка клонових підщеп груші в умовах західного лісостепу україни



Сторінка124/204
Дата конвертації05.02.2019
Розмір4,88 Mb.
1   ...   120   121   122   123   124   125   126   127   ...   204
Постановка завдання. Метою нашого дослідження було вдосконалення методики первинного субкультивування експлантів Тhиjа оссidепtаlis 'Sтаrаgd' Міsсапthиs giganteus, Sсlеrосасtus sріпоsіоr.

Рослини культивували за асептичних умов у біологічних пробірках зі штучним живильним середовищем за Мурасіге і Скугом. Повторність дослідів чотириразова – по 30 експлантів у варіанті.



Виклад основного матеріалу. Під час оптимізації процесу тривалого клонального мікророзмноження Тhиjа оссidепtаlis 'Sтаrаgd' встановлено вплив на фенолоутворення частини компонентів живильного середовища й стану експлантів. Для дослідження фенолоутворення та морфогенезу випробували різні за походженням види експлантів, ізольованих з нативних умов: верхівкові меристеми пагона (0,2–0,3 мм), живці, отримані з однорічного приросту пагона, насіння, пагін проростка з двома хвоїнками, отримані з насіння на перлітному субстраті (табл. 1).

Таблиця 1



Вплив виду експланта на регенерацію та виділення фенолоподібних речовин регенерантами Тhиjа оссidепtаlis 'Sтаrаgd' за введення в асептичні умови

Тип

експланта



Експланти з фенольними виділеннями, %

Регенеранти, що мали, %

Морфогенез

відсутній



корені

пагони

корені і пагони

Меристема

81,8

8,7

13,1

16,6

57,3

Стебловий живець

95,4

1,4

0,6

0,9

14,8

Насіння

14,9

2,6

11,1

14,6

3,9

Пагін

проростка



58,7

29,2

38,7

24,1

0,8

НІР0,95

7,7

0,4

0,3

0,3

0,5

Від виду експланта залежала поява в середовищі фенольних плям. Під час регенерації експлантів стеблових живців порівняно з іншими варіантами такі виділення встановлено у найменшій кількості у разі застосування насіння, що ще раз підтверджує раневу природу виділення фенольних сполук у середовище [4]. Найбільший відсоток регенерантів зі стеблом і кореневою системою отримано за введення в культуру пагонів проростків.

За Ф.Л. Калініним та співавт. [1], індуктором утворення фенолів іп vitro під час живцювання (поранення рослин) є переважання цитокінів над ауксинами. Тому ми замінили кінетин у живильному середовищі на аденін, що також має цитокінінову активність, але значно слабшу [6; 7].

Встановлено (табл. 2), що ефект від застосування аденіну в концентрації 1 мг/л не відрізнявся від контролю (без гормонів). Сумісне використання цієї самої кількості аденіну з кінетином зумовлювало появу більшої кількості регенерантів із фенольними плямами. Досить часто такі регенеранти через 10–15 днів після живцювання відмирали. Вважаємо, що причиною цього є фітотоксичність зазначених виділень для рослин (самоотруєння). Вона проявлялася як інтенсивним калусоутворенням, так і вітрифікацією. Регенеранти, які виживали, мали, як правило, майже відсутню кореневу систему та вкорочені пагони. Додавання аденіну в кількості 20 мг/л дало змогу збільшити вихід регенерантів порівняно з контролем із 71,2% до 89,5%. Серед них була більша кількість із розвинутим пагоном і коренем, зменшувалася до 24,9% кількість регенерантів, які виділяли феноли в середовище.

Оскільки відомо, що аскорбінова кислота в рослинному організмі відновлює феноли до нетоксичних сполук [6], то в подальшій модифікації середовища, окрім додавання аденіну (20 мг/л), ми збільшили кількість аскорбінової кислоти з 1 мг/л до 15 мг/л. Це дало змогу збільшити вихід регенерантів з експлантів і ще зменшити до 3,8 % кількість регенерантів із виділеннями в середовище.

Таблиця 2

Вплив аденіну та кінетину на ефективність клонального мікророзмноження



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   120   121   122   123   124   125   126   127   ...   204


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка