Іван Лисяк-Рудницький історичні есе



Сторінка46/55
Дата конвертації05.02.2019
Розмір8,9 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   55

ПОЧАТОК ВІЙНИ


Загроза європейської війни маячила на політичному горизонті від 1908 р. У 1912 р. 200 провідних членів національно-демократичної, радикальної та соціал-демократичної партій зібралися на таємну нараду, щоб обговорити міжнародну кризу, викликану Балканською війною. На нараді прийнято заяву (11 грудня 1912 р.), яка ще раз підтверджувала лояльність галицьких українців щодо Австрійської імперії й обіцяла активно підтримувати австрійську справу в разі війни з Росією667. Відтоді гімнастичні товариства “Січ” і “Сокіл”, наслідуючи раніші спроби поляків, розпочали військовий вишкіл своїх членів з огляду на наближення боротьби проти Росії.

Коли влітку 1914 р. розпочалася війна, три провідні українські партії Галичини утворили Головну українську раду, обравши її президентом Костя Левицького, голову націонал-демократів. 3 серпня Рада видала маніфест до українського народу668. У центральних рядках маніфесту стверджувалося: “Російські царі зломили Переяславський Договір (1654 р.), яким вони обов’язалися були шанувати самостійність України... Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частею російського народу... Побіда австро-уторської політики буде нашою побідою. І чим більше буде поражения Росії, тим швидше виб’є година визволення України”. Першим практичним кроком Ради було утворення легіону під назвою “Українські січові стрільці”, що мав становити окрему одиницю в австрійській армії і правити за ядро майбутнього українського національного війська669.

Політику Ради підтримувала група емігрантів із Наддніпрянської України, які проживали в Галичині. 4 серпня вони заснували політичну організацію — Союз Визволення України, маючи на меті виступати від імені середньо-східної України. Провідними членами Союзу були Олександр Скоропис-Йолтуховський (1880–1950), Володимир Дорошенко (1879–1963), Андрій Жук (1880–1968), Маркіян Меленевський (1878-?). Платформа організації передбачала утворення незалежної української держави з конституційно-монархічною формою правління, демократичне виборче право і політику аграрних реформ670.

Важливо мати на увазі, що поставу галицьких українців та емігрантського Союзу аж ніяк не поділяли речники українського руху в Росії. Вони ніколи не були “сепаратистами”, вірячи, що майбутнє українського народу пов’язане з демократичною і федеративною Росією. Видатним представником федеративної традиції в українській політичній думці був Михайло Грушевський. Навіть будучи професором Львівського університету, він зберіг російське громадянство і, коли почалися воєнні дії, добровільно повернувся до Росії.



До 1914 року Галичина була австрійською провінцією протягом 141 року. З вибухом війни лише декілька людей здогадувалося, що це початок кінця цілої історичної епохи.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   55


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка