Лекц. Останнім часом все більше говорять про те, що від ефективного менеджменту залежить успіх роботи організацій, їх ефективність, виживання організації в умовах становлення ринкових відносин



Сторінка30/131
Дата конвертації05.02.2019
Розмір0,92 Mb.
ТипРішення
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   131
Технологія - це взаємозв’язок кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для виконання бажаних змін в матеріалах, інформації або людях. Це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації, людей) у вихідні (продукти, вироби, послуги).

Історично технологія формувалася в процесі трьох переворотів: промислової революції; стандартизації; механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем. Найрозповсюдженою класифікацією технологій є класифікація за британською дослідницею Джоан Вудворд, що поділила технології на три групи:



  1. Технології індивідуального, дрібносерійного та індивідуального (одиничного) виробництва.

  2. Технології масового або багатосерійного виробництва.

  3. Технології безперервного виробництва.

Згідно з підходом американського соціолога Джеймса Томпсона можна виділити:

  1. Багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля).

  2. Посередницькі технології (банківська справа).

  3. Інтенсивні технології (монтаж кінофільму).

В Україні виділяють індивідуальні, дрібносерійні, серійні, багатосерійні, масові та масово-поточні технології.

Кожний з видів технологій, що застосовуються при перетворенні, передбачає свої особливості як з точки зору витрат на виробництво, так і з точки зору обсягів основного продукту або послуги, тобто обхвату ринкового сегменту.

Так, кожний з видів технологій передбачає свій рівень автоматизації та механізації праці та технологічних процесів, свій необхідний кваліфікаційний рівень робітників, що, в свою чергу, коригує і витрати на виробництво продукцій.

Внутрішнє середовище організацій цілком контрольоване, і ефективність його функціонування залежить від рівня та якості менеджерської підготовки.



Люди - найважливіший ситуаційний фактор організації. Його роль визначається:

  • здібностями;

  • обдарованістю;

  • потребами;

  • знаннями (фаховістю);

  • поведінкою;

  • ставленням до праці;

  • позицією;

  • розумінням цінностей;

  • оточенням (склад групи, до якої входять);

  • наявністю якостей лідера тощо.

Соціально-психологічні аспекти особи будуть розглянуті в окремому розділі.

Внутрішні змінні взаємопов’язані між собою і утворюють системну модель (Рис. 2.3).





Рис.2.3 Взаємозв’язок внутрішніх змінних.


Тема 6. Зовнішнє середовище організації.
Ситуаційний підхід в менеджменті потребує врахування не лише факторів внутрішнього, а й зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище суттєво впливає на ефективність роботи організації, але наслідки цього впливу дуже важко піддаються прогнозуванню, саме тому взаємодію “організація - зовнішнє середовище” повинні здійснювати менеджери вищої ланки, тобто керівництво організації.

Слід зазначити, що саме визначення зовнішнє середовище організації і його складові по мірі розвитку менеджменту постійно переглядалось та доповнювалось. Так, якщо на перших етапах розвитку менеджменту складовими зовнішнього середовища, які здійснювали вплив на ефективність дії організації вважались лише фактори економічної та технічної дії, то зараз їх коло значно розширилось.

Згідно з визначенням американського дослідника Джералда Белла, зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів, тощо.

Елбінг зробив висновок, що фактори зовнішнього середовища доцільно поділяти на дві групи (рис 3.4):

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   131


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка