Лекція № Тема: лишаї д о лишаїв відносять папулосквамозні порушення, серед лікарів неабиякий інтерес має червоний плоский лишай



Сторінка1/4
Дата конвертації05.02.2019
Розмір42,5 Kb.
ТипЛекція
  1   2   3   4

Лекція №



Тема: ЛИШАЇ
До лишаїв відносять папулосквамозні порушення, серед лікарів неабиякий інтерес має червоний плоский лишай.

Червоний плоский лишай (liechen ruber planus) — це захворю­вання з тривалим перебігом і мономорфними папульозними виси­пами на шкірі та слизових оболонках. Папульозні висипи черво­ного плоского лишаю часто виникають ізольовано на слизовій обо­лонці порожнини рота та червоній окрайці губ. Захворювання зу­стрічається у всіх вікових групах.
Клініка. Захворювання проявляється висипами на шкірі плос­ких полігональних папул яскраво-червоного або блідо-рожевого, а згодом рожево-фіолетового або червоно-коричневого кольору. Досить характерним є своєрідний восковидний блиск папул, особ­ливо помітний під час бічного освітлення, а також пупкоподібне западання у центрі деяких з них. Групуючись або зливаючись, па­пули можуть обумовити утворення бляшок лілувато-червоного ко­льору, видно сірувато-білий сітчастий малюнок, який особливо чітко виділяється після змазування папул (бляшок) рослинною олією («сітка Уїкхема»). Останній феномен пов'язаний з нерівно­мірним стовщенням зернистого шару епідермісу, гранульозом,— важливою патогістологічною ознакою захворювання. Інколи на місцях розчухів, подряпин виникають нові папульозні висипи, роз­ташовані лінійно (ізоморфна реакція).

Червоний плоский лишай локалізується переважно на згиналь­них поверхнях передпліч, променево-зап'ясткових суглобів, гомі­лок, крижів, а також на статевих органах (особливо на головці статевого члена). У окремих хворих висипи супроводжуються піг­ментацією (пігментна форма), виникненням пухирів (бульозна форма), роговими нашаруваннями на папулах і бляшках (боро­давчаста форма), атрофією або склерозуванням вогнищ (атрофую-ча та склерозуюча форми). Суб'єктивні ознаки захворювання про­являються звичайно сильним свербежем, постійним або періодич­ним .

Червоний плоский лишай у порожнині рота зустрічається досить часто — від 17 до 40 %, причому ізольоване ураження сли­зової оболонки рота — біля 17 % (за узагальненими даними).

Прояви в порожнині рота зустрічаються найчастіше на щоках, головним чином у ділянці останніх молярів, по лінії змикання зу­бів та на язиці. Губи й піднебіння уражаються рідше.

Клінічна картина захворювання на слизовій оболонці рота й губах відзначається різноманітністю симптомів.

Відрізняють 6 клінічних форм: типову, ексудативно-гіперемічну, ерозивно-вираз­кову, бульозну, гіперкерато-тичну й атипову, причому найчастіше реєструються хворі з першими трьома формами — 45, 25 і 23 % відповідно (А. Л. Машкіл-лейсон, 1986). Зазначені форми червоного плоского лишаю можуть трансформу­ватись одна в одну.

Типова форма характе­ризується дрібними, розмі­ром з просяне зерня, папулами сріблясто-білого або сіро-білого кольору, які зливаються між собою, утворюючи своєрідну білого кольору сітку або мереживо. На язиці папули зливаються у бляш­ки до 1 см у діаметрі й нагадують лейкоплакію. На червоній окрай­ці губ (частіше нижньої) утворюються невеличкі з незначним лу­щенням бляшки з рожево-фіолетовим відтінком, на поверхні яких можна помітити сірувато-білу сітку. Суб'єктивних розладів прак­тично не спостерігається (мал. 62).

Ексудативно-гіперемічна форма проявляється гіперемією й наб­ряком слизової оболонки з розташуванням на ній поодиноких або згрупованих типових папул. Хворі відчувають значний біль або печіння, особливо під час вживання гарячої, гострої або грубої їжі.

Ерозивно-виразкова форма виникає здебільшого у разі усклад­нення типової або ексудативно-гіперемічної форми внаслідок трав­мування різко уражених, ексудативних ділянок слизової оболон­ки. Ця форма характеризується появою на слизовій або губах ерозій, рідше — виразок, навколо яких розміщені типові папульоз­ні елементи на гіперемійованому й інфільтрованому тлі. Ерозії, як правило, неправильних обрисів, фібринозний наліт, що покриває їх поверхню, видаляється з появою крові. Ерозії можуть бути поодинокі, невеликі й майже не викликати болю, інколи ж, навпа­ки, спостерігаються численні дуже болючі ерозії, що вкривають майже всю слизову оболонку рота й губ.

Дана форма є найважчою не лише за вираженістю клінічних проявів, а й для лікування. Часто ерозії утримуються дуже довго, Інколи роками. Раціональне лікування досягає мети, але повна

або часткова епітелізація еро­зій знову може порушитись, ін­коли відразу після закінчення лікування. / Поєднання ерозивно-вираз­кової форми червоного плоско­го лишаю з цукровим діабетом і гіпертензією відоме як синд­ром Гриншпана. Перебіг ли­шаю за умови цього синдрому залежить від перебігу діабету й гіпертонічної хвороби.

Атрофічна форма плоского лишаю як наслідок ерозивно-виразкового перебігу захворювання є рідкісною й виражається у тому, що слизова оболонка на ділянках попередніх уражень покри­вається немовби глянцем і борознами білого кольору. У разі бу-льозної форми поряд з типовими папулами виникають пухирі з роз­міром з просяне зерня або квасолю, які лускаються через 1—2 дні з утворенням ерозій. На відміну від ерозивно-виразкової форми ці ерозії швидко епітелізуються.

Гіперкератотична форма характеризується наявністю суцільних різної форми вогнищ зроговіння з чіткими межами, поряд з якими простежуються папули у вигляді смуг.

Атипова форма червоного плоского лишаю спостерігається на слизовій оболонці верхньої губи й верхніх ясен. У центральній частині губи звичайно помітні два симетрично розташовані вогни­ща різко окресленої застійної гіперемії. Вони дещо підвищені над слизовою оболонкою за рахунок запального інфільтрату й набря­ку, на їх поверхні ледь помітне помутніння у вигляді білуватого нальоту, якого не можна зшкребти шпателем. На всій поверхні вогнищ вивідні протоки слинних залоз часто розширені (вторин­ний гландулярний хейліт), а губа дещо набрякла. У відповідній зоні ясен у більшості хворих ясневі сосочки гіперемійовані, дещо набряклі, пухкі, інколи навіть від легкого дотику кровоточать, а якщо провести по них шпателем, легко ерозуються. На поверхні сосочків ясен іноді помітне ніжне білувате мереживо. Хворих не­покоїть біль або печіння у вогнищах ураження, особливо під час вживання гарячої або гострої їжі.

Перебіг хвороби може бути досить тривалим (місяці, роки), особливо за умови локалізації на слизових оболонках, ремісії мо­жуть змінюватися загостреннями.

Патогістологічно в епідермісі виявляється нерівномірний акантоз, гранульоз, помірний гіперкератоз. У сосочковому шарі спосте­рігається запальний, дифузний лімфоцитарний інфільтрат. У зоні інфільтрації колагенові та еластичні волокна розріджені, а іноді зруйновані. Сполучнотканинний шар слизової оболонки набряк­лий.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка