Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби



Сторінка8/56
Дата конвертації04.02.2019
Розмір0,73 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   56
5.2. Структурно-логічна схема заняття.

Шигельоз



Амебіаз









Класифікація холерних вібріонів. Відмінності по О-антигену.

Таблиця 1


Вид Vibrio


Серогрупа О1

(холерні)

Біовари

Класичні

Ель-Тор

(головна відміна – наявність гемолітичних властивостей)




Серовари


Інаба


Огава

Гікошима

АС


АВ

АВС

Детермінанти О-антигену





Таблиця 2

Порівняльний вміст білка і електролітів в плазмі і кишковому транссудаті

при холері

Склад


Плазма


Кишковий транссудат


Білок


70—80 г/л


10 г/л


К+


3,4—5 ммоль/л


15 ммоль/л і більше


Na+


130— 157 ммоль/л


130 ммоль/л і більше


Cl-


97—108 ммоль/л


100,0 ммоль/л


HCO3-


21—25 ммоль/л


45 ммоль/л і більше



К омпенсаторно-пристосовні і патологічні реакції при холерній

гіповолемії і гіпокаліємії


Діарея

Втрата рідини та електролітів

Гіповолемія, гіпокаліємія



Згущення крові



Вимкнення периферичних судин, перерозподілення крові

Витягання Н2О і електролітів з позасудинних проміжків

Збільшення резорбції Н2О з ниркових канальців





Перевантаже-ння серцевого м´язу



Порушення мікроцир-куляції

Циркуля-торна гіпоксія

Тканинна гіпоксія

Олігурія



Тахіпное

Тахікардія, аритмія

Анурія



ГНН


Дыхательная гипоксия



Гемическая гипоксия

Азотемія



Декомпенсований метаболічний ацидоз





Токсичний вплив на ЦНС

Гостра серцева недостатність




Патогенез провідних клінічних симптомів при холері

Симптом

Патогенез

Спрага

Втрата рідини

Діарея


Дія токсину на ферментні системи (посилення поступання рідини в кишківник, порушення зворотного всмоктування)

Олігурія, анурія


Дегідратація

ГНН


Здуття живота, шум плеску

Г іпокаліємія парез кишківника

Блювота


Г іпокаліємія парез кишківника переповнювання рідиною шлунку і кишківника рефлекторна блювота

Метаболічні порушення

Безпосередня подразнююча дія ендотоксину (рідко!)


Падіння температури, похолодання кінцівок


Циркуляторні порушення (спазм периферичних судин, перерозподіл крові)


Тахіпное

Гіпоксія

Зниження тургору шкіри

Зменшення об'єму позасудинної рідини


Падіння АТ


Зменшення об'єму внутрішньосудинної рідини

Перерозподіл крові

Втрата рідини


Гостра серцева недостатність

Навантаження на серцевий м'яз в умовах ацидозу і гіпоксії

Синюшні плями

Стази крові

Судомні скорочення м'язів

Ацидоз, гіпокаліємія


Афонія


Сухість слизистих оболонок, незімкнення голосових в'язок

Основні клінічні прояви холери при дегідратації (за Покровським В.І., 1978)


Ступінь дегід-

ратації


Клінічні

прояви



I


II


III


IV





1-3%

4-6%

7-9%

10% і більше





1

2

3

4

5




Початок захворювання


Гострий, але можливий продром

Гострий


Гострий


Гострий, інколи раптовий




Динаміка


Швидке наростання симптомів


Дуже швидке наростання симптомів зневоднення


Бурхливе наростання симптомів


Дуже бурхливе наростання симптомів (алгід можливий через 2-3 г)




Температура тіла


Нормальна, можливий субфебрилітет

Нормальна або субфебрильна


Частіше субнормальна

Значно понижена (алгід)




Слабкість

Помірна

Виражена

Різка

Різка, до адинамії




Запаморочення

Рідко

Часто

Постійно

Постійно




Непритомність

Не характерна

Можлива

Часто

Постійна ознака




Спрага

Помірна, часто відсутня

Завжди

Постійна, виражена

Дуже сильна, інколи нестерпна




Частота стулу


Частота стулу не завжди корелює з тяжкістю захворювання, на тяжкість перебігу більше впливає об'єм виділень




До 3-10 разів, частіше нерясний


До 4-10 разів і більш, рясний (до 1 л)


10 раз і більш (інколи без ліку), стул рясний


Багатократний, рясний, але можливе швидке припинення діареї (парез кишківника)




Характер стулу


Частіше водянистий, буває кашкоподібний

Водянистий, часто має вигляд «рисового відвару»

Вигляд «рисового відвару»


Вигляд «рисового відвару»





Блювота


Можлива, частіше однократно


Часто, буває 2 рази і більш


Майже завжди буває, незрідка повторна, інколи невпинна

Завжди буває, рано з'являється, часто невпинна




1

2

3

4

5

Шкіра (колір)

Нормальний


Бліда


Бліда


Різка блідість, сірувата

Ціаноз


Не характерний


Можливий (помірний)


Виражений, стійкий (переважно акроціаноз)

Виражений, можлива загальна синюшность

Слизові оболонки

Сухуваті


Сухі


Різка сухість


Різка сухість


Синюшні плями

Немає


Немає


Можливі


Часто


Тургор шкіри


Нормальний


Декілька понижений (складка розправляється сповільнено)


Понижений (складка розправляється повільно)


Понижений різко (складка не розправляється), часто буває «рука пралі»

Риси обличчя


Не змінені


Інколи загострені, тіні під очима


Очі запали, риси загострені, «темні окуляри»


Див. дегідратація III ст. Амімія, facies hippocratica

Зміна голосу

Немає


Декілька ослаблений

Сиплий, інколи шепіт

Часто афонія


Тахікардія


Незначна


Помірна (до 100 в 1 хв)


Виражена (120 і більш в 1 хв)


Різка. Пульс на периферичних судинах не визначається

АТ


У нормі або трохи понижений


Понижений, але діастолічний не нижче 40 мм.рт.ст.

Понижено, діастолічний може не визначатися


Не визначається


Тахіпное


Немає


Незначне


До 30 і більш в 1 хв

Виражено (30 і більш в 1 хв); дихання поверхневе, нерівне

Олігурія, анурія


Немає


Можлива короткочасна олігурія


Олігурія постійно, анурія – часто


Анурія


Судоми локалізовані


Практично немає


Можливі литкових м'язів


Часто м'язів кінцівок («рука акушера, «кінська стопа»), інколи м'язів живота

Див. дегідратація III ст.





Судоми генералізовані


Немає


Немає


Дуже рідко


Можливі. Може бути опістотонус (як при правці)




Поведінка хворого


Спокійна


Спокійна


Інколи збуджена, неспокійна (боязнь смерті)

Сонливий, загальмований







Поліїонні розчини для внутрішньовенного введення, використовувані при холері (вміст солей в 1 л води)


Розчин


Лужний буфер (г)


Натрію хлорид (г)

Калію хлорид (г)

Інші солі (г)


«Дисіль»

Натрію ацетат − 2

6





«Трисіль» («5-4-1», розчин Філіпса 1)

Натрію гідрокарбонат − 4


5

1



«Квартасіль»


Натрію ацетат − 2,6

Натрію гідрокарбонат − 1



4,75

1,5



«Ацесіль»


Натрію ацетат − 2


5

1



«Хлосіль»

Натрію ацетат − 3,6

4,75

1,5



«Лактасіль»


Натрію лактат − 3,3

Натрію гідрокарбонат − 0,3




6,2

0,3

Кальцію хлорид − 0,16

Магнію хлорид − 0,1





Антибактеріальні препарати, вживані при лікуванні холери

(ВОЗ, 1992)


Препарат

Діти

Дорослі

Доксициллін, одноразово

Не призначають

300 мг**

Тетрациклін, 4 рази га добу протягом 3 діб.

12,5 мг/кг


500 мг


Триметоприм сульфаметоксазол 2 рази на добу протягом 3 діб

Триметоприм* 5 мг/кг

Сульфаметоксазол 25мг/кг***



Триметоприм 160 мг

Сульфаметоксазол 800 мг




Фуразолідон 4 рази в добу протягом 3 діб

1,25 мг/кг


100 мг****


Примітка:

* У тих випадках, коли вказаних препаратів немає або коли Vibrio cholerae 01 резистентний до них, можна приймати еритроміцин або хлорамфенікол.

** Доксициклін є переважним антибіотиком для дорослих (за винятком вагітних жінок), тому що потрібна лише одна доза.

*** Тріметопрім-сульфаметоксазол є переважним антибактеріальним препаратом у дітей. Тетрациклін настільки ж ефективний проте в деяких країнах його немає у фармацевтичних формах, вживаних в педіатрії.

**** Фуразолідон є переважним антибактеріальним препаратом для вагітних жінок.



ЧЕРЕВНИЙ ТИФ



Критерії діагнозу черевного тифу:

  • Збудник –salmonella typhi;

  • Механізм передачі – фекально- оральний;

  • Поступовий початок захворювання;

  • Тривала пропасниця, переважно постійного типу (температурні криві Вундерліха, Кільдюшевського та Боткінська);

  • Наявність тріади провідних клінічних симптомів у початковий період – пропасниця, безсоння, головний біль;

  • Адинамія, завантаженість, у подальшому – розвиток status typhosus;

  • Блідість шкіри;

  • Брадикардія, іноді дикротія пульсу;

  • Поява мізерного мономорфного розеольозного висипу не раніше 2-го тижня хвороби з характерною локалізацією його (шкіра живота, груди);

  • Характерні зміни язика (у 1-й тиждень видно відбитки зубів і білий наліт, з 2-го тижня – типовий „фулігінозний” язик);

  • Збільшення печінки і селезінки (чітке з кінця 1-го тижня);

  • Метеоризм, затримка випорожнень;

  • Позитивний симптом Падалки;

  • Можливість розвитку метастатичних специфічних процесів у різних органах (пневмонія, нефрит тощо) – не раніше 2-го тижня;

  • Можливість виникнення кишкової кровотечі, перфорації (не раніше 3-го тижня);

  • Лейкопенія,анеозинофілія, тромбоцитопенія, в подальшому – анемія, анеозинофілія;

  • Абсолютним доказом є виділення збудника з крові (ГК+), тоді як позитивна КУК може свідчити не тільки про ЧТ, а й про носійство (однак при наявності переконливої клінічної картини позитивна КУК підтверджує наявність ЧТ у хворого, тоді для виключення носійства ЧТ-палички у разі невизначеного діагнозу треба зробити реакцію з Vi-антигеном.



Лабораторна діагностика черевного тифу:
Діагноз підтверджують такими методами:

  • Бактеріологічний. Для більшої ймовірності виділення копро- та уринокультури матеріал забирають кілька разів підряд з інтервалом 2 – 3 дні

Правила забору матеріалу:

Для дослідження беруть кров хворого кал, сечу, жовч. Гемокультуру збудника можна виділити з першого дня хвороби протягом усього гарячкового періоду. Кров з вени вносять у флакон з жовчним бульйоном чи середовищем Раппопорта у співвідношенні 1:10. На першому тижні хвороби беруть 10 мл крові, на другому – 15 мл, на третьому і пізніше – 20 мл. З 10 – 12 дня хвороби можна виділити копро- та уринокультуру. На 11 день нормальної температури роблять дуоденальне зондування, щоб отримати жовч для виділення білі культури. Кал, сечу чи жовч збирають у стерильні баночки і відправляють у бак. лабораторію, де матеріал засівають на тверде живильне середовище Плоскірева.



  • Серологічний ( після 7-8 дня хвороби ). Для дослідження беруть 2-3 мл крові з вени. З 5-7 дня часто позитивна РНГА з О -, Н- , Vi – антигенами черевнотифозних сальмонел. Діагностичний титр з О- та Н- антигенами 1:200, Vi- антигеном 1:40. Менше діагностичне значення має реакція аглютинації Відаля, бо вона мало специфічна. Серологічне дослідження повторюють у динаміці захворювання, щоб виявити зростання титру антитіл. Іноді використовують ІМФ та ІФА методи.


Профілактичні заходи при черевному тифі та паратифах.


  • На кожний випадок хвороби або виявленого бактеріоносійства подають термінове повідомлення в місцеву СЕС.

  • Особи, які перехворіли на черевний тиф, підлягають спостереженню в КІЗі протягом 3-х міс і 2 роки перебувають на обліку в СЕС.

  • НА протязі першого місяця реконвалесценції термометрію проводять 1 раз на тиждень, пізніше 1 раз на 2 тижні. У випадку підвищення температури тіла чи погіршенні загального стану проводять клінічне і лабораторне обстеження (ЗАК, посіви на гемо-, копро- та уринокультури). Що місячно проводять бак. дослідження калу і сечі, а в кінці терміну спостереження – жовчі.

  • Обстеженню на ЧТ і паратифи А та В підлягають всі хворі з гарячкою незалежно від діагнозу, що триває 5 днів і більше – проводять одноразове дослідження на гемокультуру , а пари збереженні гарячки понад 10 днів ставлять РНГА або РА Відаля в динаміці.

  • В епід. осередку ЧТ протягом 21 дня (при паратифах 14 днів ) здійснюють мед. спостереження за контактними (щоденна термометрія, одноразове бак. дослідження калу та сечі, реакція Vi – гемаглютинації з сироваткою крові, а при наявності в анамнезі ЧТ або паратифів, довго тривалої гарячки здійснюють дво разове бак. дослідження калу і сечі, та одноразове – дуодентального вмісту). Підвищення температури в контактних або поява інших симптомів ЧТ є підставою для негайної госпіталізації та обстеження. В епід. осередку проводять заключну дезінфекцію.

  • З метою попередження виникнення хвороби у контактних застосовують триразово черевнотифозний бактеріофаг по 3 таб. з триденним інтервалом.

  • Специфічну профілактику проводять за епід. показами хімічною сорбованою черевнотифозною моновакциною.

  • Сан-гіг. заходи (чиста питна вода, знешкодження стічних вод, контроль за об’єктами громадського харчування і торгівлею продуктами, знищення мух і тарганів).


Диференційна діагностика черевного та висипного тифів.


Клінічні прояви

Черевний тиф

Висипний тиф

Початок

Поступовий

Гострий

Перебіг

5-6 тиж

2-2,5 тиж

Пульс

Відносна брадикардія

Тахікардія

Поведінка хворого

Загальмованість, сплутана свідомість, марення

Активність, агресивність, говорливість

Зовнішній вигляд

Блідість шкірних покривів

Гіперемія обличчя, ін´єкція судин склер – кролячі очі, симптом Кіарі-Авцина

Тремор язика

Немає

Є, симптом Говорова-Годел´є

Висип

Розеольозний, бідний, блідий, з локалізацією на шкірі живота, зникають після надавлювання, підсипають

Одномоментна поява розеольозно-петехіального висипу на 4-5 день на фоні короткочасного зниження температури

Гемограма

Лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія

Лейкоцитоз

Диференційна діагностика черевного тифу та паратифу А.

Клінічні прояви

Черевний тиф

Паратиф А

Початок

Поступовий

Гострий

Температура

Вундерліха, Боткіна, Кільдюшевського

Часто реміттуюча, іноді гектична

Катаральні та диспептичні явища

Сухий кашель, закреп, метеоризм

Часто вже з перших же днів (біль в горлі, осиплість голосу)

Колір шкіри

Блідість шкіряних покривів

Гіперемія, склери ін´єковані, ознаки фарингіту

Висип

Розеольозний, бідний, блідий, з локалізацією на шкірі живота, зникають після надавлювання, підсипають

З´являється раніше (на 5-7 день), частіше розеольозно-папульозний, іноді кореподібний, рясний, не тільки на тулубі, а й на згинальних поверхнях

Розлади випорожнень

Закрепи

Закрепи і проноси з однаковою частотою

Тифозний статус

Часто

Рідко

Гемограма

Лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія

Нормоцитоз, невеликий лейкоцитоз

Диференційна діагностика черевного тифу та паратифу В.

Клінічні прояви

Черевний тиф

Паратиф В

Епідеміологічно

Антропоноз

Зооантропоноз

Інкубаційний період

До 25 (2 тижні в середньому)

5-8 днів

Початок

Поступовий

Гострий

Гастроінтенстинальний синдром

Відсутній

Виражений (нудота, блювання, розлади випорожнень)

Температура

Вундерліха, Боткіна, Кільдюшевського

Субфебрильна або реміттуюча 3-5 днів

Висип

Розеольозний, бідний, блідий, з локалізацією на шкірі живота, зникають після надавлювання, підсипають

Може і не бути (рясний, поліморфний, іноді і на обличчі)

Гемограма

Лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія

Лейкоцитоз, ↑ ШОЕ

Диференційна діагностика черевного тифу та грипу.

Клінічні прояви

Черевний тиф

Грип

Початок

Поступовий

Гострий

Головний біль

Розлитий, стійкий

Переважно в лобній ділянці

Колір шкіри

Блідий

Гіперемія, склери ін´єковані

Пульс

Відносна брадикардія

Тахікардія

Печінка та селезінка

Збільшені

Не збільшені

Катаральний синдром

Немає

Виражений

Тривалість захворювання

5-6 тижнів

4-6 днів


6. План та організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття, їх функції та зміст.

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контроля і навчання

Матеріали методичного забезпечення ( контроля, інструкції

Час

(хв)

1

2

3

4

5

1. Підготовчий етап:

  1. Організація заняття

  2. Постановка учбових цілей та мотивація

  3. Контроль вихідного рівня знань

Зміст - Див. п.2.1; п.2.2 ”Учбові цілі”




Контроль 2-й рівень


Теоретична співбесіда. Індивідуальне опитування. Програмований контроль.

Див. п.1 ”Актуальність теми”;

Див. п.2”Учбові цілі”


Питання для індивідуального опитування.
Тести 2-го рівня.

5 хв.

60 хв.


2. Основний етап

Формування професійних вмінь та навичок.

Зміст - Див. п.2.2; п.2.3 ”Учбові цілі”
Cемінар: «Дегідратаційний шок».

III


Практичний

професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних ситуацій .




Курація тематичних хворих.

Історії хвороби. Виписки з історій хвороби.

Архівні історії хвороби

Ситуаційні задачі 2,3-го рівня.



220 хв.

3.Заключний етап

  1. Контроль і корекція рівня професійних знань та навичок

  2. Підведення підсумків заняття

  3. Домашнє завдання:

  • Учбова література (основна, допоміжна)

III


Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок.

Програмований контроль.



Тести 3-го рівня

60 хв.


10 хв.

5 хв



7. Матеріали методичного забезпечення заняття:
7.1. Підготовчий етап.
7.1.1. Контрольні питання для індивідуального опитування: =2


  1. Джерело інфекції при кишкових інфекціях.

  2. Шляхи та основні фактори передачі кишкових інфекцій.

  3. Фактори патогенності збудників кишкових інфекцій.

  4. Патогенез основних клінічних симптомів кишкових інфекційних діарей.

  5. Опорні симптоми локалізованих форм кишкових інфекцій.

  6. Основні симптоми генералізованих форм кишкових інфекцій.

  7. Характеристика випорожнень при різних кишкових інфекціях..

  8. Ступені зневоднення за Покровським.

  9. Типові клінічні прояви порушень з боку дигестивної системи при кишкових інфекціях.

  10. Клінічні класифікації кишкових інфекцій.

  11. Наслідки інфекційних діарей.

  12. Специфічні ускладнення.

  13. Клінічні прояви дегідратаційного шоку.

  14. Клінічні прояви інфекційно-токсичного шоку.

  15. Гемограма хворих на кишкові інфекції у розпалі хвороби.

  16. План обстеження хворого при підозрі на інфекційну діарею.

  17. Методи специфічної діагностики кишкових інфекцій.

  18. Показання для етіотропної терапії кишкових інфекцій. Препарати, дози, шлях введення, тривалість призначення.

  19. Невідкладна допомога при локалізованих формах кишкових інфекцій.

  20. Правила виписки з стаціонару хворих на кишкові інфекції.



7.1.2. Тести 2-го рівня: =2

Вибрати правильні відповіді


Шигельоз. Амебіаз.
Варіант 1.
3.1.1.Збудник, який найчастіше дає важкі форми дизентерії та шоку:

А Shygella dysenteriae

Б. Shygella flexneri

В. Shygella boydii

Г. Shygella sonnei

3.1.2. Назвіть збудник, при якому досить часто реєструється гастроентероколітична форма шигельозу:

А. Шигела Зонне

Б. шигела Флекснера

В. шигела Григор´єва-Шиги

Г.шигела Ларджа-Сакса

3.1.3.Механізм зараження при шигельозі:

А. повітряно-крапельний

Б.трансмісивний

В.фекально-оральний

3.1.4. Больовий синдром при шигельозі пояснюється:

А.наявністю деструктивного процесу в кишківнику



Каталог: downloads -> infective
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття Рикетсіози
infective -> Тема 11. 1: Лабораторна діагностика гострих вірусних гепатитів. Специфічні і біохімічні маркери. Диференціальна діагностика вірусних гепатитів. Лікувальна тактика, медична допомога хворим на догоспітальному етапі
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби
infective -> Тема 1: нематодози (аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз, анкілостомідоз, трихінельоз, стронгілоїдоз, дирофіляріоз)
infective -> 1. Актуальність теми: Протягом тривалого часу роль вірусів герпесу, як збудників інфекції людини, явно недооцінювалася
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття
infective -> Тема 1: грип склав: доцент Рудинський В. Ф
infective -> Тема 12. 1: Віл-інфекція. Склала: к мед н. Куляс С. М
infective -> Тематичний план практичних занять з інфекційних хвороб для студентів 4 курсу стоматологічного факультету на 2014-2015 навчальний рік (за кредитно-модульною системою) № Назва теми
infective -> Перелік питань для підсумкового модульного контролю з інфекційних хвороб для 5-го курсу


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   56


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка