Навчальний посібник для студентів геологічного факультету (магістрів) Рецензент  М. М. Коржнев



Сторінка14/49
Дата конвертації05.02.2019
Розмір0,69 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   49
Регіональні

1957

Європейська угода Про міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів

1958

Угода Про прийняття однотипних умов офіційного затвердження та взаємного визнання офіційного затвердження предметів, обладнання та механічних частин транспортних засобів

1968

Європейська угода Про обмеження використання деяких детергентів і миючих та чистячих засобів

1969

Європейська конвенція Про захист археологічного спадку

1979

Женевська конвенція Про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та протоколи до неї: 1984 року – про довгострокове фінансування; 1988 – про обмеження викидів окислів азоту; 1991 – про обмеження викидів летких органічних сполук; 1994 – щодо подальшого скорочення викидів сірки

1979

Бернська конвенція Про охорону дикої фауни і флори та природних середовищ проживання в Європі

1980

Європейська типова конвенція Про транскордонне співробітництво між територіальними громадами чи владними органами

1989

Конвенція Про громадянську відповідальність за збитки завдані при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом

1991

Конвенція Про оцінку впливу навколишнє середовище в транскордонному контексті та Київський, 2003 року, протокол до неї Про стратегічну екологічну оцінку

1992

Гельсінкська конвенція Про транскордонні впливи промислових аварій

1992

Гельсінкська конвенція Про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер

1993

Луганська конвенція Про громадянську відповідальність за шкоду нанесену в результаті здійснення загрозливої для довкілля діяльності




Субрегіональні

1976

Барселонська конвенція Про захист Середземного моря від забруднень і протоколи до неї: Барселонські, 1976 року - Про запобігання забруднення Середземного моря скидами з суден та літаків, а також Про співробітництво в боротьбі з забрудненням в надзвичайних ситуаціях;

Афінський, 1980 року, Про захист Середземного моря від забруднення з наземних джерел; Женевський, 1982 року, Про райони Середземного моря, що особливо охороняються



1992

Гельсінкська конвенція Про захист морського середовища Балтійського регіону

1992

Бухарестська конвенція Про захист Чорного моря від забруднення та протоколи до неї

1994

Софійська конвенція Про співробітництво в області охорони і використання річки Дунай

2007

Модельний екологічний кодекс для держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав

Екологічна політика – це закріплена на законодавчому рівні стратегія держави у вирішенні екологічних питань, в тому числі пов’язаних з управлінням ресурсною базою країни.

Сьогодні в науковій літературі можна знайти багато визначень терміну екологічна політика. Однак, сутність цього поняття полягає в регулюванні суспільством своїх відносин з навколишнім природним середовищем. Так, наприклад, у визначенні мети екологічної політики Микола Хилько [12] стверджує, що «вона зводиться до свідомої і планомірної діяльності суспільства, спрямованої на формування навколишнього середовища, якість якої не суперечила б соціально-біологічним потребам індивідів, забезпечуючи можливості їх розвитку».

Внаслідок інтенсивного використання природних ресурсів і залучення до колообігу непритаманних для біосфери природних елементів і новосинтезованих сполук, людство в епоху технократичного суспільства створило середовище, яке в багатьох випадках є нетолерантним для проживання людини, а іноді, й відверто ворожим. В основі екологічної політики мають бути закладені такі базові природоохоронні принципи як: принцип історизму, принцип системності, принцип суспільної доцільності, принцип біосферизму, принцип адаптації, принцип планетарної єдності, принцип стійкого розвитку і принцип пріоритету екологічної безпеки. Необхідно зменшити антропогенне навантаження на навколишнє середовище, вже суттєво перетворене людиною. Для цього, на думку фахівців [4,11] необхідно принаймні два види регулюючих впливів: скорочення вилучення сировини з природних ресурсів і максимальне зменшення відходів. Для впровадження і реалізації подібних регулюючих механізмів потрібно здійснювати в глобальному вимірі єдину узгоджену екологічну політику, спрямовану на гармонізацію відносин між суспільством і природою. Прикладом спроби вирішення екологічних проблем є міжнародні ініціативи такі, як Рамкова конвенція про зміни клімату і Кіотський протокол, які пропонують цілком реальний механізм обмеження викидів антропогенних газів. Іншим прикладом може слугувати Водна Рамкова Директива ЄС (EU Water Framework Directive 2000/60/EC), в якій пропонуються ефективні механізми впровадження екологічної політики у водній сфері в Європейському Союзі.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   49


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка