Навчальний посібник для студентів геологічного факультету (магістрів) Рецензент  М. М. Коржнев



Сторінка15/49
Дата конвертації05.02.2019
Розмір0,69 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   49
Таблиця 3 - Базові ідеї Кіотського протоколу

Рамкову конвенція ООН про зміни клімату (РКЗК) було підписано у травні 1992 року і ратифіковано переважною більшістю країн – членів ООН. Метою конвенції є фокусування уваги керівників країн до даної проблеми і заклик до обмеження антропогенного впливу на кліматичну систему. Вважають, що сучасні зміни клімату викликані антропогенним фактором, тому був запропонований Кіотський протокол.

В міжнародному плані для реалізації Конвенції працює Конференція сторін, яка на третій сесії (1997 р., м. Кіото, Японія) прийняла Кіотський протокол, спрямований на досягнення головної мети Конвенції – «досягти стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який би не дозволяв небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему».

Кіотський протокол передбачає прийняття країною, яка ратифікувала цей документ, ряду зобов’язань по здійсненню політики і заходів, спрямованих на зниження сукупних антропогенних викидів парникових газів. При цьому передбачається можливість створення системи передавання прав на викиди від однієї країни до іншої.

У 1988 році була запроваджена Міжурядова група експертів зі змін клімату (IPCC) з метою отримання максимально достовірних відповідей на запитання, які пов’язані зі зміною клімату.

Важливою глобальною характеристикою зміни клімату є зміни температури на поверхні Землі. Аналіз даних з 10 тис. метеорологічних станцій наземних замірів вказує на те, що температура за 100 років підвищилася в середньому на 0,6 ±0,2 °С.

За попередній період (останню тисячу років), за непрямими даними (на базі геологічних та дендрохронологічних даних) температура коливалася, однак за останній час піднялася дещо вище.

За останні 25 років відзначена найбільш суттєве підвищення і IPCC підкреслює, що вчені до цього часу не з’ясували, чи ця зміна відбувається за рахунок антропогенного впливу або є виключно природною? Тому, що в природі за 400 тисяч років чотири рази відмічалися такого роду підвищення, однак вони були розтягнуті в часі.

100 млн. років тому температура на Землі була на 7°С вище, ніж зараз. Потім вона знижувалася. Хоча були й льодовикові й міжльодовикові періоді, тим не менш, температура в цілому знижувалася. Найважливішим є те, що в періоди різких змін клімату були масові вимирання живих організмів.

Сьогодні висловлюються різні гіпотези стосовно причин потепління клімату. Одна з основних – це ефект впливу СО2 та інших парникових газів. При цьому підкреслюють, що є велика невизначеність у тому, що потепління відбувається за рахунок антропогенного впливу. Однак, бездіяльність в очікуванні повної наукової ясності є неприпустимою: незворотні процеси трансформації біосфери до стану, при якому не залишається можливості для виживання людини, можуть початися раніше, ніж будуть отримані вичерпні наукові результати. Рівень ризику визначається саме цією обставиною.

У тому, що середня приповерхнева температура за останні десятиліття росте, немає ніяких сумнівів. Швидкість цього зростання, можливо, є безпрецедентною за період, співставний за тривалістю з геологічними епохами. Концентрація парникових газів в атмосфері збільшується. Зростає частота й сила погодно-кліматичних аномалій (повеней, посух, ураганів, торнадо, різких стрибків температури як вгору, так і вниз). Все це лише прояви більш загального і широкого процесу – розбалансування кліматичної системи, втрата нею властивості квазістаціонарності й переходу до пошуку нової динамічної рівноваги [3].

Ця констатація є правомірною незалежно від того, чи викликається потепління зростанням концентрації СО2 або має місце зворотна залежність.

Глобальне потепління призведе до вивільнення й надходження до атмосфери величезних обсягів метану та вуглекислоти, які сьогодні депонуються у вічній мерзлоті й газогідратах. Більша частина антропогенного СО2 викидається до атмосфери при спалюванні вуглеводневого палива. Хоча сам по собі вуглекислий газ є нетоксичним, разом з ним до атмосфери потрапляє велика кількість полютантів.

Рамкова конвенція про зміни клімату і Кіотський протокол є не тільки й не стільки реальний механізм обмеження викидів антропогенних газів, скільки першою спробою людства розподілити можливості виробництва і споживання енергії між різними країнами.

Людина, на відміну від інших представників тваринного світу, можливості впливу яких на параметри довкілля різко обмежені, в сучасний історичний період здатна досить швидко змінювати навколишнє природне середовище у масштабах, які можна порівнювати з масштабами геологічних явищ.

Сучасна екологія, як наука, що прогнозує та конструює, здатна створювати серії картин, які показують можливі результати того чи іншого впливу людини на природу. Такі прогнози на основі моніторингу певних ділянок біосфери за допомогою наземних засобів або супутникового зондування можуть постійно уточнюватися. Все більш відчутною, хоча ще недостатньою, є конструкторська функція екології, коли на основі екологічних знань спеціалістів та часто при широкому залученні громадського руху приймаються рішення щодо реалізації тих чи інших промислових або сільськогосподарських проектів.

На перших етапах розвитку екологічної політики в більшості країн світу виникали додаткові ускладнення взаємовідносин в системі держава-підприємства-населення, що було майже необхідним наслідком певної хаотичності дій. Ситуація стабілізувалася після створення відповідних державних і громадських структур на національному і місцевому рівнях, напрацюванню нормативної бази, в першу чергу в галузі проведення екологічних оцінок як необхідної компоненти процедури прийняття рішень.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   49


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка