Навчальний посібник для студентів геологічного факультету (магістрів) Рецензент  М. М. Коржнев


Таблиця 4 - Водна Рамкова Директива ЄС (2000/60/EC)



Сторінка16/49
Дата конвертації05.02.2019
Розмір0,69 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   49
Таблиця 4 - Водна Рамкова Директива ЄС (2000/60/EC)

Для розкриття основних засад та механізмів впровадження екологічної політики у водній сфері в Європейському Союзі розглянемо Водну Рамкову Директиву ЄС (EU Water Framework Directive 2000/60/EC).

Одним з пріоритетних напрямків діяльності Європейського Союзу є охорона вод, оскільки вода на відміну від будь-якого комерційного продукту є спадщиною, яку необхідно охороняти, захищати та вона потребує відповідного поводження.

Прийняттю Водної Рамкової Директиви ЄС передував процес реструктуризації європейської водної політики, що тривав 5 років. Так, у 1988 році у висновках семінару з водної політики Співтовариства у Франкфурті, що проводився на рівні міністерств, зазначалося про потребу в законодавчому документі ЄС щодо екологічної якості. У заяві міністерського семінару щодо підземних вод, який відбувся у Гаазі в 1991 р., було визнано потребу в заходах щодо запобігання довготривалому погіршенню якості та зменшенню кількості прісної води. Води в країнах ЄС зазнають зростаючого тиску від збільшення попиту на достатню кількість води доброї якості для всіх потреб суспільства. 10 листопада 1995 р. Європейське екологічне агентство у своєму звіті «Довкілля в Європейському Союзі – 1995» надало дані про тогочасний екологічний стан, підтверджуючи потребу в діях щодо охорони вод ЄC, їхніх якісних та кількісних характеристик. Тому 18 грудня 1995 р. Рада прийняла висновки з вимогою, зокрема, розробки нової рамкової Директиви, яка б встановлювала базові принципи відтворювальної водної політики Європейського Союзу та запросила Комісію подати пропозиції. Так з’явилася Директива 2000/60/EC Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для Співтовариства у сфері водної політики. Вона стала керівним документом для встановлення цілей охорони води в 21-у столітті. Ця директива має на меті підтримати та покращити природне середовище в ЄС.

Як зазначає у своєму вступному слові до видання «Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/EC. Основні терміни та їх визначення» директор проекту «Управління басейнами річок Буг, Латориця та Уж» пан Ульріх Гершель, Водна Рамкова Директива передбачає [2]:



    • Комплексний підхід до захисту усіх вод – поверхневих вод річок і озер, прибережних морських і підземних вод;

    • Досягнення «доброго» стану для всіх вод до 2015 року (цілеспрямований менеджмент);

    • Управління водними ресурсами за басейновим принципом;

    • Посилення транскордонного співробітництва (один річковий басейн – єдиний план управління);

    • Ефективне використання водних ресурсів за принципом «сплачує винуватець забруднення»;

    • Широкомасштабне залучення громадян, зацікавлених сторін, неприбуткових громадських організацій;

    • Удосконалення законодавства.

Водна політика ЄС потребує прозорої, ефективної та зрозумілої законодавчої бази. ЄС мусить забезпечити спільні принципи для того, щоб скоординувати зусилля держав-членів ЄС для покращення охорони вод ЄС та загальні засади діяльності.

У визначенні мети екологічної політики, яке запропоноване В. Красиловим [10], зазначається необхідність заміни антагоністичних відносин між природою та суспільством на відносини доповненості, коли суспільна система стабілізує природну. Практичне досягнення головної мети пов’язане з вирішенням двох основних задач: по-перше, запобігати погіршенню стану природного середовища, по-друге, запровадити раціональне використання природних ресурсів.

Оскільки екологічні чинники впливають на всі показники якості життя, а держава декларує про пріоритети екологічної безпеки, то в своїх практичних діях на державному рівні урядовці повинні дотримуватися принципів пріоритету екологічної політики. Однак, ми бачимо, що природоохоронні витрати в нашій країні, як правило, знаходяться на периферії такого важливого документу, як державний бюджет, по-суті займаючи останні рядки.

Якість життя є на сьогодні дуже важливим показником, яки потребує роз’яснення. Аналіз екологічних аспектів розвитку суспільного прогресу вказує на тенденцію до збільшення кількості штучно створених людиною систем, які витісняють або замінюють природне середовище. Тому на думку фахівців [12] природне середовище зрештою розчиниться в навколишньому. Тим самим суспільство буде поставлено перед необхідністю розробки методів управління створеним ним середовищем.

На думку Валентей С.Д. [1] зараз перед наукою поставлено питання про розробку системи заходів, що «мають за мету не тільки раціональне використання природних ресурсів і охорону природи, а й підвищення якісного рівня оточуючого людину середовища, яке по суті справи є показником якості життя людей». Надзвичайно важливим є усвідомлення того, що в середовищі життєдіяльності суспільства є лише одна складова, яка характеризується двоїстою, тобто і соціальною і біологічною природою, це населення. А це означає, що саме населення може виступати в ролі своєрідного індикатору стану довкілля. Такі фактори, як рівень здоров’я, захворюваності різних вікових категорій населення, а також рівень смертності відображають зміни, які відбуваються в якості навколишнього середовища. Означені фактори є виразниками біологічної природи населення. А соціальний аспект виявляється в змінах потреб людей, що й визначає напрямки й цілі розвитку техносфери і соціального середовища. А от підвищення якості життя людей визначає і принципи їхньої екологічної поведінки, тобто можливість чи неможливість того чи іншого методу природокористування [1].





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   49


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка