Підручник



Сторінка12/108
Дата конвертації04.02.2019
Розмір2,77 Mb.
ТипПротокол
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   108
Міжнародний звичай. Прикладом звичаєвої норми в МПНС дослідники визнають принцип заборони заподіювати шкоду території іншої держави або держав і принцип відповідальності за таку шкоду. Цей звичай бере свій початок у максимі римського права «sic utere tuo ut alienum non laedas» (користуйся своїм так, щоб не нашкодити іншому). У міжнародній судовій практиці цей принцип уперше було сформульовано в рішенні арбітражного трибуналу у справі про плавильний завод у Трейлі 1941 р. Міжнародний Суд ООН підтвердив існування загального обов’язку держави не дозволяти використовувати свою територію всупереч правам інших держав у справі про протоку Корфу 1949 р., а також визнав існування такого обов’язку саме у сфері охорони навколишнього середовища в Консультативному висновку про законність застосування або загрози застосування ядерної зброї 1996 р. Цей принцип знайшов своє закріплення в принципі 21 Стокгольмської декларації, принципі 2 Декларації Ріо, а також численних міжнародних природоохоронних угодах. Інший приклад звичаю в МПНС — норми Конвенції ООН з морського права, яка, як відомо, є кодифікацією звичаєвого права, у тому числі щодо природоохоронних аспектів. Що стосується інших міжнародно-правових звичаєвих норм, то різні дослідники наводять свої приклади: обов’язок використовувати спільні/взаємні природні ресурси справедливим і раціональним способом, обов’язок не захоронювати у Світовому океані високо радіоактивні відходи, принцип спільної, але диференційованої відповідальності, принцип перестороги, принцип «забруднювач платить», принцип попередження. Прикладом регіонального звичаю може служити заборона експортувати небезпечні відходи на Африканський континент.

М. Фіцморіс стверджує, що міжнародний звичай не відіграє головної ролі у правовому режимі охорони довкілля, оскільки міжнародне право навколишнього середовища, з огляду на історично сформовані обставини і нагальні потреби в охороні природи, розвивалося стрімко, на відміну від класичного міжнародного звичаєвого права, для формування або зміни якого в більшості випадків необхідна значна кількість часу і практика держав. Автор також ставить під сумнів позицію деяких учених, які стверджують про можливість становлення звичаю завдяки широкій участі в багатосторонній угоді з охорони навколишнього середовища51.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   108


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка