Підручник



Сторінка29/108
Дата конвертації04.02.2019
Розмір2,77 Mb.
ТипПротокол
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   108
Питання для самоконтролю:

  1. Визначте основні етапи кодифікації міжнародного права навколишнього середовища.

  2. Назвіть види офіційної та неофіційної кодифікації міжнародного права навколишнього середовища.

  3. Дайте характеристику Міжнародного пакту з навколишнього середовища та розвитку 1995 р.

1.7. Концепції екологічної безпеки та сталого розвитку


Концепція екологічної безпеки являє собою логічний результат еволюції проблеми охорони навколишнього середовища. Спочатку, на рубежі XIX–XX ст., ця проблема розумілася переважно у двох аспектах: консервативна охорона природи шляхом створення природних резерватів і «розподіл» природних ресурсів між зацікавленими державами. Пізніше вона пов’язувалася головним чином із забрудненням навколишнього середовища. Нарешті, нині запанував цілісний, біосферний підхід, що вимагає однакового застосування науково обґрунтованих обмежень будь-яких впливів людини на навколишнє середовище, будь то внесення речовини або енергії в природні цикли або їх вилучення з метою збереження рівноваги основних сформованих у природному середовищі взаємодій, оскільки її порушення призведе до катастрофічних наслідків155.

На сьогодні в науці міжнародного права превалює підхід, згідно з яким міжнародна безпека не обмежується військово-політичною складовою, а має всеохопний характер, тобто включає в себе економічні, політичні, воєнні, екологічні, продовольчі, гуманітарні, інформаційні та інші аспекти. Більш того, деякі дослідники виділяють такі види міжнародної безпеки, як технологічна, медична, бактеріологічна, біологічна, генетична, репродуктивна і т.д.156 Очевидним є те, що екологічна безпека як складова всеохопної системи міжнародної безпеки тісно взаємодіє і впливає на інші складові цієї системи, а також відчуває вплив з боку цих інших компонентів. Досягнення екологічної безпеки без політичної, економічної чи гуманітарної безпеки неможлива, і навпаки.

О. С. Тимошенко вважає, що сьогодні проблема охорони навколишнього середовища усвідомлюється як проблема виживання людської цивілізації. Саме таке її розуміння зумовило включення екологічної безпеки як складової в концепцію всеохопної системи міжнародної безпеки. При цьому екологічна безпека все більше розглядається (поряд із військовою безпекою) як ключовий елемент всеохопної системи міжнародної безпеки, оскільки сьогодні очевидно, що на сучасному етапі розвитку людства відомі дві потенційні причини глобальної катастрофи — ядерна війна та екологічний колапс157. В. С. Ржевська стверджує, що протягом другої половини ХХ ст. відбувся поступовий перегляд уявлень про міжнародну та національну безпеку, пов’язаний з тим, що військова сфера стала вважатися головним, але не єдиним середовищем, де можуть виникати загрози для міжнародного миру і безпеки, а воєнна діяльність перестала вважатися єдиною формою співробітництва держав з метою підтримання та відновлення міжнародної безпеки158. В. І. Андрейцев екологічну безпеку пов’язує з реалізацією суб’єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, захистом його у випадку порушення, а також запобіганням погіршенню екологічної обстановки та здійсненням системи заходів у разі виникнення екологічної небезпеки стосовно ліквідації небезпечних наслідків. Відповідно, міжнародна екологічна безпека, на думку вченого, — це такий ступінь розвитку міжнародного співробітництва і його міжнародно-правового опосередкування еколого-правових зв’язків між державами та відповідних відносин у сфері екологічної безпеки, які забезпечують високу якість навколишнього середовища для життя і здоров’я людей та інших живих організмів у транскордонному вимірі159. В. П. Кириленко принцип екологічної безпеки називає комплексним принципом міжнародного права160. А. В. Кукушкіна стверджує, що правовий зміст принципу екологічної безпеки полягає в обов’язку держав вести свою діяльність таким чином, щоб виключити зростаючий вплив екологічних стресів на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях. Міжнародна екологічна безпека передбачає такий стан міжнародних відносин, при якому забезпечуються збереження, раціональне використання, відтворення і підвищення якості навколишнього середовища. Такі зобов’язання держав щодо недопущення заподіяння шкоди іншим державам і всьому міжнародному співтовариству загалом автор називає зобов’язаннями erga omnes161.

Екологічну безпеку можна розглядати у трьох вимірах: 1) екологічні проблеми як загроза політичній та економічній стабільності; 2) міждержавні спори у зв’язку з транскордонним забрудненням або порушенням прав щодо використання спільних/взаємних природних ресурсів як джерело воєнних конфліктів; 3) деградація екологічних систем і вичерпання природних ресурсів як загроза існуванню всього людства162.

Концепція всеохопної системи міжнародної безпеки почала розвиватися і дістала схвалення в 1980-ті роки, переважно в резолюціях ГА ООН про створення всеохопної системи міжнародної безпеки від 5 грудня 1986 р., 7 грудня 1987 р. і резолюції «Всеохоплюючий підхід до зміцнення міжнародного миру і безпеки відповідно до Статуту ООН» від 7 грудня 1988 р.163 Інтеграція екологічної безпеки у всеохопну систему міжнародної безпеки супроводжувалася відокремленням цього елементу. Він набуває ключового характеру, про що свідчить внесення на 42-у сесію ГА ООН УРСР та Чехословаччиною спільного проекту резолюції «Міжнародна екологічна безпека»164. У цьому проекті вказувалося на взаємозв’язок усіх сфер людської діяльності, наголошувалося на зв’язку екологічної безпеки з іншими аспектами всеохопної системи міжнародної безпеки, а також на необхідності визначення і прийняття єдиних принципів міжнародної екологічної безпеки165. На 43-й сесії ГА ООН також обговорювалися питання екологічної безпеки. Радянська делегація запропонувала визначити поняття «світова екологічна загроза» та ухвалити програму імплементації міжнародного режиму екологічної безпеки. Крім того, Михайло Горбачов неодноразово обговорював питання екологічної складової всеохопної системи міжнародної безпеки з Генеральним Секретарем ООН, а в 1987 р. опублікував статтю під назвою «Реальність і гарантії безпечного світу», в якій розмірковував, серед іншого, і про універсальний характер екологічної безпеки. Доктрина міжнародного права, уряди СРСР, а також інших країн соціалістичного блоку приділяли значну увагу питанням екологічної безпеки. У багатьох документах, схвалених Політичним консультативним комітетом Варшавського договору, висловлювалася всебічна підтримка з боку держав-учасниць ідеї про формування всеосяжної системи міжнародної безпеки, яка б включала політичні, економічні, гуманітарні та екологічні аспекти166.

Якщо говорити про міжнародно-правові акти, що фіксують принципи міжнародної екологічної безпеки, слід звернутися до Стокгольмської декларації та Декларації Ріо. Деякі з перелічених у цих документах принципів можна розглядати як гарантії міжнародної безпеки, наприклад, принципи 1–3, 5, 21, 24, 26 Стокгольмської декларації, а також принципи 2, 23–26 Декларації Ріо167. У Найробійській декларації ЮНЕП 1982 р. йдеться про роль забезпечення в усьому світі миру і безпеки для середовища, яке оточує людину. Показовим є також те, що Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. містить окрему главу, присвячену охороні навколишнього середовища. На Віденській та Софійській зустрічах НБСЄ (1988 і 1989 рр. відповідно) екологічна складова міжнародної безпеки також підтверджувалася. У рамках ЮНЕП було схвалено деякі документи, що свідчать про значення охорони навколишнього середовища у справі підтримки всеохопної системи міжнародної безпеки: «Екологічні біженці» 1983 р., «Екологічна перспектива на 2000 рік і надалі» 1987 р., «Роззброєння, навколишнє середовище та сталий розвиток» 1986 р., «Глобальні ресурси і міжнародний конфлікт: екологічні чинники у розробці та реалізації стратегічної політики» 1986 р.168 Доповідь Комісії Брундтланда «Наше спільне майбутнє» містить окремий розділ під назвою «Світ, безпека, розвиток і навколишнє середовище». У 1988 р. відбулася міжнародна конференція, організована спільно Академією наук УРСР, ЮНЕП, Міжнародним дослідницьким інститутом миру (Осло) та Еко-Форумом за мир (Софія), на якій обговорювалися регіональні та глобальні виміри екологічної безпеки, а також стратегії досягнення нового рівня міжнародної безпеки. У 1989 р. відбулася 24-та Конференція ООН «Екологічні проблеми: загроза глобальній безпеці».

Серед юридично обов’язкових міжнародних документів, що складають основу формування концепції екологічної безпеки, слід назвати: Договір про Антарктику 1959 р., Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою 1963 р., Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р., Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів та в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення 1971 р., Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та її знищення 1972 р. та ін.169 На сьогодні відсутній єдиний універсальний документ у галузі охорони навколишнього середовища, який міг би стати, як вважають деякі дослідники, однією з найважливіших складових екологічної безпеки170. В. А. Василенко зазначав, що «правовою формою буття системи міжнародної екологічної безпеки повинен бути спільний міжнародний договір, який би закріплював основні принципи міжнародної екологічної безпеки і механізм, що забезпечує їх втілення в життя»171. А. В. Кукушкіна вважає, що саме договір забезпечує екологічну безпеку, оскільки має характер активно діючого міжнародно-правового інструменту, закріплює зобов’язання в чіткій і жорсткій формі, містить необхідні гарантії його дотримання. Тому вдосконалення договірних основ і укладання нових договорів є першочерговими завданнями прогресивного розвитку МПНС172.

Сфера регулювання екологічної безпеки вужча, ніж сфера регулювання МПНС, проте екологічна безпека є складовою не тільки МПНС, а й інших галузей міжнародного права (наприклад, права міжнародної безпеки). Виділяють такі основні характерні риси міжнародної екологічної безпеки: екологічна безпека є всеохопною, рівною і справедливою для всіх учасників міжнародного спілкування; екологічна безпека перебуває в органічному взаємозв’язку з військово-політичною, економічною та гуманітарною безпекою; екологічна безпека ґрунтується на суверенітеті держав над своїми природними ресурсами, а також зобов’язанні не завдавати шкоди навколишньому середовищу інших держав і районам за межами національної юрисдикції; екологічна безпека ґрунтується на співпраці держав, а також недержавних акторів у сфері охорони навколишнього середовища; екологічна безпека передбачає належний організаційно-правовий механізм реалізації на національному та міжнародному рівнях, а також потребує розробки ефективного інструменту міжнародно-правової відповідальності держав у цій сфері.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   108


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка