Підручник


Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)



Сторінка42/108
Дата конвертації04.02.2019
Розмір2,77 Mb.
ТипПротокол
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   108
Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). ЮНЕП була заснована резолюцією ГА ООН 2997 у 1972 р. як один з головних результатів Стокгольмської конференції. При цьому мова йшла не про створення нової спеціалізованої установи або суттєве розширення компетенції ООН в галузі охорони природи, а про раціоналізацію та підвищення ефективності вже існуючих проектів251. Крім зазначеної резолюції, мандат ЮНЕП визначається такими документами: Порядком денним на ХХІ століття, Найробійською декларацією про роль і мандат ЮНЕП 1997 р., Мальменською декларацією міністрів і Декларацією тисячоліття ООН 2000 р., рекомендаціями Всесвітнього саміту зі сталого розвитку 2002 р., а також Всесвітнього саміту 2005 р.252

Управління діяльністю ЮНЕП здійснюється Радою керуючих (звітує перед ГА і ЕКОСОР ООН), яка формується з 58 членів, що обираються ГА ООН на 4-річний термін з урахуванням принципу справедливого географічного представництва. Рада збирається двічі на рік. Виконавчі функції належать Виконавчому директору (станом на 14.08.2008 р. Виконавчим директором є Акім Штайнер, раніше – голова МСОП) і Комітету постійних представників. Секретаріат розташований у Найробі (Кенія), однак офіси ЮНЕП є також у Парижі (Франція) і Нью-Йорку (США). Регіональні представництва ЮНЕП діють в Європі (Женева), Північній Америці (Вашингтон), Африці (Найробі), Азії і Тихоокеанському регіоні (Бангкок), Західній Азії (Манама), Латинській Америці і Карибському басейні (Мехіко). У 1999 р. за пропозицією ГА ООН було засновано Глобальний міністерський екологічний форум, який збирається щорічно у рамках регулярних і спеціальних сесій Ради керуючих і має на меті підвищення ефективності оцінки стану навколишнього середовища, екологічних проблем та механізму прийняття рішень.

На сьогодні експерти вказують на певні проблеми, що стосуються визначення правового статусу ЮНЕП, а також проблеми ефективності діяльності цієї організації. У резолюції Генеральної Асамблеї, якою було засновано ЮНЕП, правовий статус Програми не знайшов чіткого визначення. О. Тимошенко відносить ЮНЕП до категорії органів ООН, що мають ознаки міжнародної організації. О. Колбасов відзначає, що «в процесі інтерпретації та проведення в життя [...] резолюції Генеральної Асамблеї не тільки склалася програма діяльності для координації всієї роботи з охорони навколишнього середовища, що проводиться урядами та міжнародними організаціями переважно в системі ООН, а й утворився особливий установчій механізм для проведення в життя цієї програми». На думку О. Колбасова, ЮНЕП являє собою допоміжний орган ООН, який за своєю структурою і характером прирівнюється до міжнародної організації253. Обмежені нормотворчі та правозастосовчі повноваження ЮНЕП, брак фінансування та науково-технічних ресурсів ставлять під сумнів ефективність цієї організації і породжують різні пропозиції щодо її реформування (наприклад, перетворення в повноцінну спеціалізовану установу ООН).

Під керівництвом Виконавчого директора здійснюється реалізація функціональних програм ЮНЕП (всього їх 7): Інформація з навколишнього середовища, оцінка її стану і раннє оповіщення; Розробка екологічної політики і природоохоронне законодавство; Здійснення природоохоронної політики; Технологія, промисловість і економіка; Регіональне співробітництво і присутність у регіонах; Співпраця з механізмами конвенцій; Зв’язок та інформація загального користування.

У 70-ті рр. діяльність ЮНЕП у галузі права навколишнього середовища мала епізодичний характер і здійснювалася переважно як реакція на конкретні прохання Ради керуючих. Проте з 1982 р. організація і координація діяльності ЮНЕП з екологічного права здійснюється в рамках чергових програм Монтевідео з розвитку та періодичного перегляду права навколишнього середовища. Програма Монтевідео І була затверджена Радою керуючих в 1981 р. Вона визначила три головні тематичні напрями для розробки керівних положень, принципів і угод: забруднення морського середовища з наземних джерел; охорона стратосферного озонового шару; перевезення, обробка та видалення токсичних і небезпечних відходів.

Програма Монтевідео ІІ була розроблена в 1992 р. на Нараді старших урядових експертів з питань права навколишнього середовища для проведення огляду Програми Монтевідео і ухвалена Радою керуючих у 1993 р. Програму було підготовлено під час проведення Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро. Мандат, що випливає з Програми, було доповнено іншими відповідними рішеннями, зокрема рішеннями Комісії з питань сталого розвитку та рішеннями сесій Ради керуючих ЮНЕП. Після проведення середньострокового огляду Програми, який полягав у перегляді її тексту стосовно механізму здійснення, починаючи з 1993 р., з урахуванням нових і виникаючих проблем сталого розвитку було зроблено відповідні зауваження, схвалені Радою керуючих ЮНЕП у 1997 р.

Програма Монтевідео ІІІ була розроблена на Нараді старших урядових експертів з питань права навколишнього середовища в 2000 р. і ухвалена рішенням Ради керуючих 21/23 від 9 лютого 2001 р. як широкомасштабна стратегія діяльності ЮНЕП у галузі права навколишнього середовища на перше десятиліття XXI ст. Програма включає 20 компонентів у рамках трьох головних тем: 1) ефективність права навколишнього середовища (здійснення, дотримання та забезпечення дотримання; нарощування потенціалу; попередження та зменшення шкоди навколишньому середовищу; запобігання і врегулювання міжнародних спорів, пов’язаних з навколишнім середовищем; зміцнення і розвиток міжнародного права навколишнього середовища; узгодження та координація; участь і доступ громадськості до інформації; інформаційні технології; новаторські підходи до права навколишнього середовища); 2) збереження і регулювання (прісноводні ресурси; прибережні і морські екосистеми; ґрунти; ліси; біорізноманіття; попередження забруднення та контроль у цій галузі; структури виробництва і споживання; надзвичайні екологічні ситуації та стихійні лиха); 3) зв’язок з іншими галузями (торгівля; безпека та навколишнє середовище; військова діяльність і навколишнє середовище).

На сьогодні ЮНЕП уже почала роботу над Програмою Монтевідео IV, у зв’язку з чим було організовано зустріч експертів у вересні 2007 р., а також консультативну зустріч урядових представників та експертів з Програми у сфері розвитку та періодичного перегляду права навколишнього середовища в листопаді того ж року. Хоч основу нової програми склала попередня, проте в Монтевідео IV присутні нові елементи: зміна клімату, бідність, доступ до питної води та санітарія, захист екосистем, нові технології, синергія між багатосторонніми угодами з охорони навколишнього середовища.

ЮНЕП зробила значний внесок у розробку глобальних природоохоронних угод. ЮНЕП є також штаб-квартирою для секретаріатів кількох глобальних і регіональних конвенцій у сфері охорони навколишнього середовища. Прикладом міжнародно-правових актів, розроблених під егідою ЮНЕП, можуть слугувати: Віденська конвенція про охорону озонового шару і Монреальський протокол до неї, Базельська конвенція та Протокол про відповідальність і компенсацію до неї, Роттердамська конвенція та Стокгольмська конвенція (під егідою ЮНЕП і ФАО), Конвенція про біорізноманіття та Картахенський протокол до неї. Серед міжнародно-правових актів, розроблених за технічного сприяння ЮНЕП, виділимо Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату та Конвенцію ООН по боротьбі із спустеленням. ЮНЕП надає також секретаріатські послуги Конвенції СІТЕС і Боннській конвенції.

Зусилля ЮНЕП спрямовані на розробку регіональних природоохоронних угод, надання юридичних консультацій та підтримку міжурядових нарад у відповідних регіонах. Так, заснована в 1974 р. Програма регіональних морів є однією з найважливіших ініціатив ЮНЕП у галузі раціонального природокористування в морських і прибережних районах (охоплює 18 регіонів світу, складається з 13 регіональних програм і 5 програм-партнерів). У цьому контексті було прийнято кілька конвенцій (всього 14 станом на 14.08.2008 р.), протоколів і планів дій із захисту морського та прибережного середовища, наприклад, Барселонська конвенція про захист Середземного моря від забруднення 1976 р. і відповідні протоколи. Крім того, ЮНЕП сприяла урядам у розробці регіональних конвенцій з регулювання використання спільних ресурсів прісної води, атмосфери, біорізноманіття та небезпечних відходів.

ЮНЕП сприяє також розробці документів, що не мають обов’язкової юридичної сили, в галузях, які ще не охоплені іншими міжнародно-правовими актами, що мають обов’язковий юридичний характер. Ці документи спрямовані на те, щоб спонукати уряди та інші зацікавлені сторони, як державні так і приватні, вживати заходів з охорони навколишнього середовища на добровільній основі. До них належать насамперед різні принципи, керівні положення і кодекси поведінки, наприклад, зі спільних природних ресурсів 1978 р., зі змін у погоді 1980 р., з обміну інформацією про небезпечні хімічні речовини в міжнародній торгівлі 1984, 1987 і 1989 рр., із забруднення морського середовища з наземних джерел 1987 р., з оцінки впливу на навколишнє середовище 1987 р., Кодекс етики в міжнародній торгівлі хімічними речовинами 1994 р., Міжнародні технічні керівні принципи щодо безпеки у сфері біотехнології 1995 р., Керівні принципи забезпечення дотримання багатосторонніх природоохоронних угод 2002 р. Крім того, ЮНЕП приймає програми дій на міжнародному та регіональному рівнях, наприклад, Глобальну програму дій щодо захисту морського середовища від забруднення в результаті здійснюваної на суходолі діяльності, яка доповнює Конвенцію ООН з морського права.

У рамках ЮНЕП функціонує 8 підрозділів: з раннього оповіщення та оцінки; з технології, промисловості та економіки; з розвитку політики і права; з імплементації політики у сфері охорони навколишнього середовища; з регіонального співробітництва; з екологічних конвенцій; з інформації та зв’язку з громадськістю; з координації діяльності Глобального екологічного фонду (ГЕФ).

ЮНЕП є однією із засновників і виконавців у Глобальному екологічному фонді, створеному в 1991 р. відповідно до резолюції директорів-виконавців Світового банку і на основі відповідних угод між Програмою розвитку ООН, ЮНЕП і Світовим банком. Фонд забезпечує країнам, що розвиваються, безоплатне та пільгове фінансування екологічних проектів у шести ключових сферах: зміна клімату, біорізноманіття, міжнародні води, озоновий шар, деградація земель і стійкі органічні забруднювачі. З 1991 р. ГЕФ надав гранти для більш як 1300 проектів у 150 країнах на суму 3,5 млрд дол. США. Для фінансування проектів ГЕФ розроблено систему надання фінансової допомоги за допомогою Програми малих грантів, Програми забезпечення діяльності, проектів середніх розмірів і повномасштабних системних проектів. Протягом 1994–2003 рр. за підтримки ГЕФ в Україні було здійснено кілька природоохоронних проектів («Відновлення екосистеми Чорного моря», «Збереження біорізноманіття в Азово-Чорноморському коридорі», «Розробка стратегічного плану дій і механізмів його здійснення для басейну Дніпра», «Створення транскордонних заповідних територій у верхній течії річки Прип’ять»).

Проект ЮНЕП «Глобальна екологічна перспектива» (англ. — Global Environmental Outlook, GEO), ініційований у 1995 р., покликаний допомогти ЮНЕП у здійсненні повноважень з контролю стану глобального навколишнього середовища. GEO одночасно є процесом наукового аналізу щодо змін навколишнього середовища, причин, наслідків і необхідних заходів у відповідь, а також процесом обміну інформацією між зацікавленими сторонами. У рамках ЮНЕП функціонує Система глобального екологічного моніторингу, а також Міжнародний реєстр потенційно токсичних речовин і Служба для обміну інформацією у сфері навколишнього середовища ІНФОТЕРРА як її складові. ЮНЕП заснувала Реєстр міжнародних договорів та інших угод у галузі навколишнього середовища.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   108


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка