Підручник


Фрагментація міжнародного права навколишнього середовища



Сторінка51/108
Дата конвертації04.02.2019
Розмір2,77 Mb.
ТипПротокол
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   108
Фрагментація міжнародного права навколишнього середовища. Питання фрагментації всього міжнародного права включено до порядку денного Комісії ООН з міжнародного права під назвою: «Фрагментація міжнародного права: труднощі, зумовлені диверсифікацією та розширенням сфери охоплення міжнародного права». Комісія встановила, що фрагментація міжнародного соціального світу набуває юридичного значення з огляду на те, що вона супроводжується появою спеціалізованих і (відносно) автономних норм або сукупності норм, правових інститутів і сфер юридичної практики. Що колись здавалося регульованим «загальним міжнародним правом», стало сферою дії таких спеціалізованих систем, як «торговельне право», «право в галузі прав людини», «екологічне право», «морське право», «європейське право», «інвестиційне право», «міжнародне право біженців» тощо, — кожне з яких має свої власні принципи та інститути. Фрагментація створює як інституційні проблеми, так і проблеми, що стосуються сутності. Перші пов’язані з юрисдикцією і компетенцією різних інститутів, які застосовують міжнародно-правові норми та їх ієрархічні зв’язки inter se. Другі пов’язані з проблемою розщеплення права на вузькоспеціалізовані «осередки», що претендують на відносну автономію один від одного і від загального права. З одного боку, фрагментація пов’язана з небезпекою появи коллідуючих і взаємовиключних норм, принципів, систем норм та інституційної практики, які здатні підірвати ефективне здійснення міжнародного права. З іншого боку, фрагментація відображає поширення міжнародно-правового регулювання на нові галузі і пов’язану з цим диверсифікацію його предметів і методів330. Комісія виділила три типи фрагментації: а) фрагментація через конфліктуючі тлумачення загального міжнародного права; б) фрагментація з причини появи спеціального права як винятку із загального міжнародного права, і в) фрагментація як результат колізії між різними типами спеціального права.

З викладеного вище випливає, що фрагментація МПНС пов’язана з існуванням спеціальних автономних режимів усередині галузі, часто неузгоджених і конфліктуючих як між собою, так і зі спеціальними режимами в рамках інших галузей міжнародного права. Як наслідок — відсутність єдиних уніфікованих принципів і норм, що регулюють охорону навколишнього середовища і раціональне природокористування, проблеми в правовій регламентації багатьох питань, паралельне регулювання того самого питання різними міжнародними природоохоронними угодами, відсутність злагодженого механізму здійснення споріднених договорів і всього МПНС як на універсальному, так і на національному рівнях. Прикладами фрагментації в МПНС можуть слугувати: а) Положення міжнародних природоохоронних угод, що містять спеціальні торгові зобов’язання (вимоги про обов’язкове повідомлення про торгівлю певними категоріями товарів та одержання згоди іншої сторони на імпорт таких товарів331, обмеження або заборона імпорту/експорту певних товарів, небезпечних речовин або видів дикої фауни і флори стосовно держав-учасниць і стосовно держав-неучасниць договору332, право держав застосовувати більш жорсткі заходи, ніж ті, що передбачені відповідним договором333), здатні вступати в конфлікт із торговельними зобов’язаннями за угодами, ухваленими в рамках Світової організації торгівлі, і тим самим порушують основні принципи права цієї організації: принцип недискримінації, національного режиму і найбільшого сприяння. б) Включення в список парникових газів гідрофторвуглеців згідно з положеннями Кіотського протоколу 1997 р. суперечить положенням Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, 1987 р., який дозволяє використовувати цей газ як альтернативу іншим озоноруйнівним газам (хлорфторвуглецям і гідрохлорфторвуглецям). в) Згідно з Кіотським протоколом держави зобов’язані стимулювати діяльність, спрямовану на створення монокультурних плантацій лісів з метою підвищення абсорбції вуглекислого газу, однак це положення суперечить основній меті Конвенції про біорізноманіття. г) Проблема регіональних природоохоронних угод: з одного боку, такі угоди більш ефективні у зв’язку з тим, що залучають до переговорного процесу всі зацікавлені держави конкретного регіону і полегшують досягнення компромісу у вирішенні певного питання, але, з іншого, вони ж і сприяють фрагментації МПНС, бо часто містять положення, які підривають ефективність глобальних зусиль у боротьбі з екологічною проблемою (наприклад, ст. 11 Базельської конвенції дозволяє державам укладати двосторонні, регіональні та багатосторонні угоди, здатні значно пом’якшити встановлений нею режим). д) Відсутність єдиної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду навколишньому середовищу призвело до існування секторальних режимів відповідальності (за ядерну шкоду, за шкоду від перевезення морем нафти та інших небезпечних речовин тощо), що містять різні правила і принципи. е) Розгляд міжнародного спору одночасно в кількох судових/квазісудових установах, кожна з яких потенційно здатна винести рішення, що суперечить одне одному (справа про меч-рибу, ініційована одночасно в Міжнародному трибуналі з морського права та СОТ, справа про деревні млини, ініційована одночасно в МС ООН та арбітражному трибуналі МЕРКОСУР).

Інституційна/організаційна фрагментація МПНС виявляється у створенні, відповідно до положень міжнародних природоохоронних угод або рішень Конференцій Сторін, численних організаційних структур (комітетів, комісій), діяльність яких часто не скоординована, в результаті чого вони займаються тими самими питаннями. Така фрагментація зменшує ефективність МПНС у зв’язку з тим, що відсутність координації ускладнює процес обміну інформацією, збільшує тягар, що покладається на держави для фінансування цих структур, стає перешкодою до виконання міжнародно-правових зобов’язань на національному рівні. Необхідно відзначити, що деякого прогресу в подоланні такої фрагментації все ж таки вдається досягти: наприклад, встановлюються зв’язки між секретаріатами Базельської, Роттердамської та Стокгольмської конвенцій, створено Групу зі зв’язків між конвенціями, що регулюють питання охорони біорізноманіття (Конвенція про біорізноманіття, Рамсарська конвенція, Боннська конвенція, Конвенція СІТЕС, Конвенція про всесвітню спадщину), а також підписуються різноманітні Меморандуми про взаєморозуміння з відповідних питань.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   108


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка