Підручник


Міжнародно-правове регулювання поводження з радіоактивними відходами



Сторінка61/108
Дата конвертації04.02.2019
Розмір2,77 Mb.
ТипПротокол
1   ...   57   58   59   60   61   62   63   64   ...   108
Міжнародно-правове регулювання поводження з радіоактивними відходами. Усі радіоактивні відходи можна класифікувати на кілька груп. Малоактивні радіоактивні відходи — результат діяльності лікувальних закладів, промислових підприємств, а також ядерного паливного циклу. До них відносять папір, ганчір’я, інструменти, одяг, фільтри і т. ін., що містять малу кількість переважно короткоживучих ізотопів. Середньоактивні радіоактивні відходи мають більшу радіоактивність і в деяких випадках потребують екранування. До цього класу відходів відносять смоли, хімічний осад, металеві оболонки тепловиділяючих елементів реакторів, а також забруднені речовини з виведених з експлуатації АЕС. При транспортуванні ці відходи можуть бути закатані в бетон або бітум. Високоактивні радіоактивні відходи — результат роботи ядерних реакторів. Вони містять продукти поділу і трансуранові елементи, отримані в ядрі реактора. Ці відходи вкрай радіоактивні і часто мають високу температуру. На частку високоактивних радіоактивних відходів припадає до 95% загальної радіоактивності, що утворюється в результаті процесу генерації електричної енергії в реакторі. Законодавство США виділяє також трансуранові відходи — відходи, забруднені альфа-випромінюючими трансурановими радіонуклідами, з періодами напіврозпаду більше 20 років і концентрацією понад 100 нКи/г, незалежно від їх форми або походження, виключаючи високоактивні радіоактивні відходи. У зв’язку з тривалим періодом розпаду трансуранових відходів, що обчислюється в деяких випадках тисячами і мільйонами років386, їх захоронення відбувається ретельніше, ніж захоронення інших радіоактивних відходів. У зв’язку з особливостями радіоактивних відходів (видалення, транспортування та інші операції, пов’язані з високим ризиком виникнення аварій, забрудненням навколишнього середовища, небезпекою для здоров’я людей) міжнародне право регулює поводження з ними окремим чином.

Об’єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом і про безпеку поводження з радіоактивними відходами 1997 р. бере до уваги принципи Декларації Ріо і главу 22 Порядку денного на ХХІ століття, Базельську конвенцію, а також стверджує першорядне значення безпечного та екологічно обґрунтованого видалення радіоактивних відходів. Серед цілей вказано забезпечення того, щоб на всіх стадіях поводження з відпрацьованим паливом і з радіоактивними відходами були присутні ефективні засоби захисту від потенційної небезпеки з тим, щоб захистити окремих осіб, суспільство загалом і навколишнє середовище від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання в даний час і в майбутньому таким чином, щоб потреби та сподівання нинішнього покоління задовольнялися без шкоди для можливості майбутніх поколінь реалізовувати свої потреби і сподівання. Радіоактивні відходи означають радіоактивний матеріал у газоподібному, рідкому або твердому стані, подальше використання якого не передбачається Стороною або фізичною чи юридичною особою, чиє рішення визнає Договірна Сторона, і який контролюється як радіоактивні відходи регулюючим органом у рамках законодавчої і регулюючої основи Договірної Сторони; відпрацьоване паливо — це ядерне паливо, опромінене в активній зоні реактора та остаточно вилучене з неї. Конвенція не застосовується до безпеки поводження виключно з природними радіоактивними речовинами (руди), а також радіоактивних відходів, що утворилися в результаті військових і оборонних програм. Кожна держава зобов’язана забезпечити, щоб основна відповідальність за безпеку поводження з відпрацьованим паливом або з радіоактивними відходами була покладена на власника відповідної ліцензії. Транскордонне переміщення відпрацьованого палива та радіоактивних відходів здійснюється за згодою держави призначення, яке дається тільки в тому випадку, якщо воно має адміністративні та технічні можливості, а також регулюючу основу, необхідну для поводження з цими матеріалами. Однак, на відміну від Базельської конвенції, зазначений міжнародно-правовий акт не передбачає процедури обов’язкового отримання згоди держави транзиту. Держава не видає ліцензії на відправку свого відпрацьованого палива чи своїх радіоактивних відходів для зберігання або захоронення в місце призначення південніше 60 градусів південної широти.

Конвенція покладає відповідальність за поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом на державу походження, якій і віддається пріоритет в їх захороненні. Конвенція також передбачає зобов’язання держав щодо вибору майданчиків для проектування і спорудження установок для поводження з цими матеріалами, оцінки їх безпеки, експлуатації. На відміну від Конвенції про ядерну безпеку, цей міжнародно-правовий акт містить посилання на міжнародні стандарти МАГАТЕ: при забезпеченні радіаційного захисту держави повинні враховувати схвалені на міжнародному рівні норми в галузі такого захисту (ст. 24); а також посилання на міжнародні стандарти у сфері транспортних перевезень (ст. 27). Однак недоліком Конвенції є те, що її дія не поширюється на відпрацьоване паливо, що міститься на переробних установках у рамках діяльності з переробки.

Крім Конвенції, це питання регулюється Кодексом поведінки МАГАТЕ щодо міжнародного транскордонного переміщення радіоактивних відходів 1990 р., який не має юридичної сили. Крім того, питання захоронення радіоактивних відходів у морі регулюється Лондонською конвенцією і Протоколом 1996 р. до неї, згідно з яким заборонено скидання в море будь-яких радіоактивних відходів (раніше Конвенція допускала захоронення низькорадіоактивних відходів).

Значна увага останнім часом приділяється геологічному захороненню високоактивних відходів шляхом введення в експлуатацію геологічних сховищ. У рамках ЄС було розпочато дослідження з метою вивчення реальної можливості будівництва регіонального сховища, в якому можна було б розмістити відходи з кількох країн. Проте на нинішній момент потенційний майданчик поки ще не визначено. Деякі країни також упритул підходять до практичної реалізації проектів у цьому напрямі. Так, Фінляндія розпочала будівництво підземної лабораторії на майданчику установки для геологічного захоронення «Онкало». США переглядають свої норми безпеки для майданчика «Юкка-Маунтін». Франція розробила «Досьє 2005», присвячене створенню установки для геологічного захоронення в глинистих породах. Рада Європи ухвалила резолюцію 1588 (2007) стосовно радіоактивних відходів та захисту навколишнього середовища, в якій висловила свою підтримку розв’язанню проблеми захоронення радіоактивних відходів за допомогою геологічних сховищ.

У 2010 р. на Чорнобильській АЕС планується завершити будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива (контракт підписано між Національною атомною енергогенеруючою компанією «Енергоатом» і американською корпорацією «Холтек Інтернешнл»). Ідея будівництва ядерного могильника в Чорнобилі — вимога інвесторів при будівництві нового об’єкта «Укриття». На могильнику (майданчику об’єкта «Вектор», який розташований на території Чорнобильської АЕС і матиме назву ХОЯТ) планується здійснювати захоронення виключно «вітчизняних» радіоактивних відходів — відходів низької та середньої активності підприємства «Родон» і відпрацьоване паливо з Чорнобильських реакторів. Проте ЗМІ не раз застерігали про можливість захоронення в зоні відчуження радіоактивних відходів з усієї Європи. Українські екологи пропонують альтернативу сховищу в Чорнобилі — геологічне сховище в районі Коростенського щита в Житомирській області.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   57   58   59   60   61   62   63   64   ...   108


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка