Підручник


Регіональне співробітництво держав із запобігання забрудненню морського середовища



Сторінка72/108
Дата конвертації04.02.2019
Розмір2,77 Mb.
ТипПротокол
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   108
Регіональне співробітництво держав із запобігання забрудненню морського середовища. Різні регіони морського простору відрізняються своїми геофізичними характеристиками, внаслідок чого для визначення режиму правового регулювання важливо враховувати особливості того чи іншого моря або частини Світового океану444. До прийняття Конвенції ООН проблема забруднення морського середовища вирішувалася головним чином за допомогою регіонального підходу — розробки регіональних угод у цій сфері (не враховуючи МАРПОЛ, Лондонської конвенції та Конвенції про втручання). Держави регіону Північного моря і Північно-Східної частини Атлантичного океану вважаються піонерами у цій сфері: в 1969 р. представники 8 північноморських країн підписали Боннську угоду про співробітництво в боротьбі із забрудненням Північного моря нафтою; питання забруднення Північно-Східної частини Атлантичного океану внаслідок захоронення регулювалися Конвенцією Осло 1972 р., а забруднення іншими речовинами, ніж нафта, — Паризькою конвенцією 1974 р. У 1974 р. було підписано Гельсінську конвенцію про захист морського середовища району Балтійського моря.

З 1974 р. реалізується Програма регіональних морів ЮНЕП як один з результатів Стокгольмської конференції, прийняття якої стало новим етапом у розвитку міжнародного регіонального співробітництва в галузі охорони морського середовища від забруднення445. На сьогодні Програма охоплює 13 регіонів, стосовно яких приймалися плани дій і конвенції, а також 5 програм-партнерів для Антарктики, Арктики, Балтійського та Каспійського морів, Північно-Східної Атлантики. У рамках Програми ухвалено: Барселонську конвенцію про захист Середземного моря від забруднення (1976) та відповідні протоколи, Кувейтську регіональну конвенцію про співробітництво в справі захисту морського середовища від забруднення (1979) і відповідні протоколи, Абіджанську конвенцію про співробітництво в галузі захисту та освоєння морського та прибережного середовища регіону Західної та Центральної Африки (1981) і Протокол щодо співробітництва в боротьбі із забрудненням у надзвичайних випадках у регіонах Західної і Центральної Африки, Картахенську конвенцію про захист та освоєння морського середовища Великого Карибського району (1983) та відповідні протоколи, Лімську конвенцію про захист морського середовища та прибережних районів Південно-Східної частини Тихого океану (1981) і відповідні угоди і протоколи, Джіддську Регіональну конвенцію про охорону навколишнього середовища в Червоному морі і Аденській затоці (1982) та Протокол щодо регіонального співробітництва в боротьбі із забрудненням нафтою та іншими шкідливими речовинами у надзвичайних випадках, Нумейську конвенцію про охорону природних ресурсів і навколишнього середовища Південно-Тихоокеанського регіону (1986) і відповідні протоколи, Найробійську конвенцію про захист, раціональне використання та освоєння морського та прибережного середовища регіону Східної Африки (1985) і відповідні протоколи, Бухарестську конвенцію про захист Чорного моря від забруднення (1992) та відповідні протоколи, Конвенцію про захист і сталий розвиток морського та прибережного навколишнього середовища Північно-Східної частини Тихого океану (2002). Перелічені конвенції є рамковими і передбачають ухвалення додаткових протоколів і додатків до них. Поза Програмою ЮНЕП було підписано: Конвенцію ОСПАР 1992 р., Конвенцію про захист морського середовища району Балтійського моря 1992 р., Конвенцію про захист морського середовища Каспійського моря 2003 р.

Слід сказати кілька слів про регіональну співпрацю в охороні морського середовища у рамках ЄС. Європейська Комісія започаткувала нову регіональну ініціативу щодо співпраці в рамках Європейської політики сусідства — «Чорноморська синергія», яка охоплює всі можливі сфери для співпраці в районі Чорного моря, включаючи захист і збереження морського середовища і стале використання його живих ресурсів446. У 2008 р. питання захисту Чорного моря від забруднення стало на порядок денний Ради Європи, яка ухвалила відповідну резолюцію 1837 «Боротьба зі шкодою навколишньому середовищу Чорного моря».

Конвенція ОСПАР (Конвенція про захист морського середовища Північно-Східної Атлантики) 1992 р. стала об’єктом розгляду міжнародним арбітражним трибуналом у справі про завод з виробництва оксидного палива між Великою Британією та Ірландією. Цей спір розглядався кількома міжнародними судовими установами: арбітражним трибуналом, створеним відповідно до Додатку VII до Конвенції ООН з морського права, у 2001 р., Міжнародним трибуналом з морського права в 2001 р., Постійною палатою третейського суду в 2003 р. і нарешті — Судом ЄС у 2006 р. Справа стосувалася забруднення радіоактивними матеріалами Ірландського моря. 25 жовтня 2001 р. з ініціативи Ірландії було засновано арбітражний трибунал відповідно до Конвенції ООН з морського права. Ірландія вимагала визнання такого:


«Що Сполучене Королівство порушило свої зобов’язання за ст. 192 і 193 та/або ст. 194 та/або ст. 207 та/або ст. 211 і 213 Конвенції ООН з морського права щодо видачі дозволу на функціонування заводу з виробництва оксидного палива, включаючи нездатність вжити заходів щодо попередження, зменшення і контролю над забрудненням морського середовища Ірландського моря в результаті (1) навмисного скидання радіоактивних матеріалів та/або відходів із заводу, та/або (2) випадкового витоку радіоактивних матеріалів та/або відходів із заводу ... і/або (3) витоку радіоактивних матеріалів та/або відходів із заводу та/або в результаті міжнародних переміщень, пов’язаних … із терористичним актом».
Крім того, Ірландія посилалася на порушення інших статей Конвенції, що стосуються оцінки впливу на морське середовище, зобов’язання співпрацювати з метою запобігання забрудненню морського середовища, а також вимагала вжиття тимчасових заходів. 9 листопада 2001 р. Ірландія звернулася з проханням про вжиття тимчасових заходів і до Міжнародного трибуналу з морського права, який визнав:
«...Зобов’язання співпрацювати є фундаментальним принципом у справі запобігання забрудненню морського середовища згідно з частиною XII Конвенції та загальним міжнародним правом ...».
Трибунал вирішив, що сторони зобов’язані співпрацювати і проводити консультації з цього питання, серед іншого вживаючи заходів щодо запобігання забрудненню морського середовища у результаті діяльності заводу. Арбітражний трибунал, заснований відповідно до Конвенції ООН з морського права, вирішив відстрочити ухвалення рішення доти, доки Суд ЄС не розгляне справу, оскільки вона тісно пов’язана з правом і компетенцією Співтовариств. Постійна палата третейського суду в 2003 р. ухвалила, що позов Ірландії з приводу зобов’язання Сполученого Королівства надати необхідну інформацію про функціонування заводу є неприйнятним, оскільки не підпадає під визначення інформації, що міститься в ст. 9 (2) Конвенції ОСПАР. Суд ЄС, розглядаючи справу в 2006 р., посилався на положення Конвенції ООН з морського права, а також законодавство Співтовариств, у результаті чого зробив висновок, що обидві сторони порушили свої зобов’язання згідно з правом ЄС.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   108


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка