Реєстраційний код


Хвороби вуха та соскоподібного відростка (Н60–Н99), їх наслідки



Сторінка147/174
Дата конвертації04.02.2019
Розмір6,57 Mb.
ТипЗакон
1   ...   143   144   145   146   147   148   149   150   ...   174
Хвороби вуха та соскоподібного відростка (Н60–Н99), їх наслідки:

Стаття 29

Хронічна, навіть обмежена, екзема вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, білявушної ділянки є підставою для винесення постанови про непридатність до льотного навчання, льотної роботи, парашутних стрибків; керівники польотів при нечасто рецидивній екземі — придатні.

Якщо розміри остеоми не дають змоги оглянути барабанну перетинку, то рішення виноситься за пунктом «а».

Обмежені посттравматичні пошкодження вушної раковини, які не заважають (не утруднюють) користуватись спеціальним спорядженням, при нормальній слуховій функції не є протипоказанням до льотної роботи та парашутних стрибків.



Стаття 30

Під хронічним середнім отитом (епітимпанітом, мезотимпанітом) розуміється хронічна оторея із слизово-гнійними виділеннями та стійкою перфорацією барабанної перетинки. Особи льотного складу, парашутисти, керівники польотів — непридатні.

Льотний склад та парашутисти, у яких хронічні захворювання середнього вуха (слизові, адгезивні, серозні та інші негнійні середні отити), хронічний євстахеїт, суха перфорація барабанної перетинки супроводжуються різко вираженими порушеннями барофункції та слуховими розладами, оглядаються за пунктом «б». Стійкість і вираженість порушень барофункції вуха, крім отоманометрії, повинні бути підтверджені дослідженнями в барокамері.

Оцінка стану барофункції вуха у кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, проводиться шляхом зіставлення результатів вушної манометрії з даними ЛОР-ендоскопії, акуметрії і результатами випробування в барокамері на витривалість перенесення перепадів баротиску. У тих випадках, коли при нормальній отоскопічній картині і нормальному слухові вушні манометричні проби (у тому числі продування вух за Політцером) зумовлюють порушення прохідності євстахієвої труби, рекомендоване повторне дослідження після анемізації слизової носа. Наявність у кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, після барокамерних випробувань легкої гіперемії барабанних перетинок або ін’єкції судин в області молоточка при нормальних даних отоманометрії і відсутності іншої патології ЛОР-органів не є перешкодою до вступу в ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Залишкові явища перенесеного середнього отиту у вигляді невеликих рубців на місці колишніх перфорацій і вапнування барабанної перетинки при її хороший рухливості, нормальному слухові і непорушеній барофункції не дають підстав для застосування цієї статті до льотного складу та кандидатів на навчання і курсантів ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу.

Стійкі і різко виражені порушення барофункції вуха (загальна гіперемія барабанної перетинки з крововиливом в неї або випотіванням у порожнину вуха), що виникають при дослідженні в барокамері, є перешкодою до льотної роботи. Аналогічне рішення виноситься в тому випадку, коли на перший план виступають не больові відчуття і місцеві реакції з боку барабанної перетинки, а довготривалі слухові розлади (більше доби), що виникають кожного разу після впливу перепадів тиску повітря в умовах звичайного польоту або після випробування в барокамері. Тому до випробування в барокамері на перенесення перепадів барометричного тиску і після нього необхідно дослідити стан слухової функції (за допомогою аудіометра).

Наявність загальної гіперемії барабанної перетинки без крововиливу або випотівання в порожнину середнього вуха, яке супроводжується відчуттям болю або закладанням вух, а також помірними слуховими розладами, що зникають протягом доби після випробування в барокамері, оцінюється як нерізко виражене порушення барофункції вуха, рішення приймається за пунктом «в» цієї статті. Обов’язково проводиться дослідження стану слухової функції за допомогою аудіометра.

Особи льотного складу та курсанти, у яких діагностується суха перфорація барабанної перетинки, підлягають обстеженню в стаціонарних умовах, де проводиться повне акуметричне і рентгенологічне обстеження. Відсутність загострення, добрий стан слухової функції (слух на шепітну мову не менше 3/3 м), нормальний стан ЛОР-органів можуть бути підставою для винесення висновку про придатність до льотної роботи. У медичних характеристиках повинні бути відображені питання, що стосуються протікання процесу в умовах професійної діяльності.

Парашутисти, у яких є захворювання середнього вуха, для виявлення порушень барофункції повинні проходити випробування в барокамері на перенесення швидких та помірних змін барометричного тиску. Парашутистам, у яких відсутні захворювання ЛОР-органів, проводиться випробування на перенесення помірних змін барометричного тиску.

Стаття 31

Хвороба Меньєра, отосклероз, дифузний лабіринтит, а також інші форми вестибулярних розладів органічного та функціонального характеру повинні бути підтверджені спеціалізованими медичними закладами. Льотний склад, парашутисти, керівники польотів — непридатні.

Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, осіб льотного складу та парашутистів,— дослідження вестибулярного апарату обов’язкове. Стан вестибулярно-вегетативної стійкості визначається за результатами вестибулометрії, дослідження на обертальному кріслі (БКУК, ПКУК) або гойдалці Хілова.

Пункт «а» передбачає стійку, яка не піддається тренуванню, знижену стійкість до вестибулярних подразників. Сюди належать також і вестибулярно-вегетативні розлади, які супроводжуються симптомами меньєровського захворювання.

Результати вестибулометрії слід оцінювати спільно з невропатологом. Легкі вестибулярно-вегетативні реакції у вигляді незначного збліднення, невеликого гіпергідрозу, виявлені під час вестибулометрії, при хорошому перенесенні польотів і відсутності будь-яких відхилень у стані здоров’я не є підставою для застосування статті.

Особи льотного складу, оглянуті за пунктом «б» даної статті, визнаються придатними до льотної роботи в разі виникнення у них вестибулярно-вегетативних реакцій під час польоту, коли вони перебувають на борту як пасажири.

При попередньому відборі кандидатів на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, і при остаточному відборі у ВВНЗ проводиться випробування із впливом прискорень Коріоліса протягом 3 хвилин методом БКУК або 2 хвилин — методом ПКУК.

При отриманні виражених вегетативних рефлексів випробування доцільно повторити через один-два дні. Якщо при повторному дослідженні виявиться знижена стійкість вестибулярного апарату до кумулятивного впливу у вигляді виражених вегетативних реакцій (різка блідість, нудота, блювота тощо), кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються непридатними до льотного навчання. Дослідження вестибулярного апарату на кумулятивний вплив адекватних подразників необхідно проводити в першій половині дня протягом трьох хвилин випробування БКУК або двох хвилин ПКУК не раніше ніж через дві години після приймання їжі.

При огляді льотного складу БКУК проводиться протягом двох хвилин, ПКУК — протягом однієї хвилини. Льотному складу авіації ВМС ЗС України при відборі на літаки і вертольоти палубного базування проводиться визначення вестибулярної стійкості всіма трьома методами (БКУК — 3 хвилини, ПКУК — 2 хвилини, випробування на гойдалці Хілова — 15 хвилин). Інтервали між дослідженнями — один день.

Якщо є підозра на тимчасовий або симптоматичний характер вестибулярних розладів, то необхідні стаціонарне обстеження та лікування.



Стаття 32

При вперше виявленому зниженні слуху або погіршенні слуху в курсантів, осіб льотного складу, парашутистів, керівників польотів необхідно проводити стаціонарне обстеження.

Кандидати на навчання у ВВНЗ, які здійснюють підготовку льотного складу, визнаються придатними, якщо шепітна мова на басову і дискантну групи слів сприймається ними з відстані не менше 6 м на кожне вухо.

При винесенні постанови за основу беруться гірші показники слуху незалежно від того, належать вони до басової чи дискантної групи слів.

Велике значення для оцінки слухової функції мають дані, одержані при тональній аудіометрії, які дають змогу точно оцінювати ступінь зниження слуху і таким чином стежити за динамікою слухової патології.

Важливим критерієм при експертизі слухових порушень у льотного складу є чутність радіосигналів у польоті, що враховується при застосуванні індивідуальної оцінки.

Особи льотного складу зі зниженням слуху, у яких при мовній аудіометрії неможливо одержати 100 % розбірливу мову на кожне вухо на рівні гучності в 70 дб і більше (при нормі 100 % розбірливості мови до 30 дб), визнаються непридатними до льотної роботи. У тих випадках, коли в осіб зі зниженням слуху не досягається повної розбірливості мови при її інтенсивності менше 70 дб, придатність до льотної роботи визначається за сукупністю даних досліджень слухової функції, даних радіообміну у польотах.

При підозрі на повну глухоту на одне або обидва вуха необхідно використовувати методи об’єктивного виявлення глухоти (дослід зі щіткою, дослід Ломбарда та інші).

При прогресуванні туговухості виноситься рішення про непридатність до льотної роботи.

Бортові радисти при початкових проявах нейросенсорної приглухуватості за відсутності захворювань ЛОР-органів, хорошому перенесенні барометричних випробувань та зниженні слуху зі сприйняттям шепітної мови 5 м на кожне вухо можуть бути допущені до льотної роботи, чергова ЛЛК за стаціонарних умов має проводитись протягом 3 років.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   143   144   145   146   147   148   149   150   ...   174


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка