Реєстраційний код


Хвороби системи кровообігу (І00–І99), їх наслідки



Сторінка69/174
Дата конвертації04.02.2019
Розмір6,57 Mb.
ТипЗакон
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   174
Хвороби системи кровообігу (І00–І99), їх наслідки

Стаття 38

Визначення стадії СН та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану.



Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об’єктивних симптомів СН або об’єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест у ватах), а за неможливості їх виконання — дані 6 хвилинного тесту з ходьбою. Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) дослідження.

Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних дослідженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади І та ІІ ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади.

До пункту «а» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН ІІ-Б або ІІІ стадій або важкими, резистентними до лікування порушеннями ритму та провідності.

Крім того, до пункту «а» належать незалежно від стадії СН:

комбіновані та поєднані набуті вади серця;

недостатність будь-якого клапана серця III–V стадій, які супроводжується регургітацією 3–4 ступенів;

стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;

інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту;

уроджені вади серця (за винятком дефекта міжпередсердної перетинки, двостулкового аортального клапана, що не супроводжуються СН або легеневою гіпертензією);

кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;

хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;

наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН ІІ–ІІІ стадій;

раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;

шлуночкові тахікардії;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;

сино-аурикулярна або AV-блокада ІІІ ступеня;

стійка, резистентна до лікування сино-аурикулярна або AV-блокада ІІ ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;

будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейром’язеві захворювання, такі як міотонічна м’язева дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м’язева дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів;

трипучкова блокада серця;

спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q-T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка;

синдром Фредеріка;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;

будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;

стан після тромбоемболії легеневої артерії або легенева гіпертензія внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань;

легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;

легенева гіпертензія, асоційована з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;

легенева артеріальна гіпертензія (уключаючи ідіопатичну) із ступенями важкості ІІІ–IV ФК.

При легеневій артеріальній гіпертензії експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.

При ідіопатичній легеневій гіпертензії щодо осіб, які оглядаються за графою І, рішення приймається за пунктом «а»; щодо інших осіб — при ступені важкості ідіопатичної легеневої гіпертензії ІІ ФК — за пунктом «б», при ступені важкості І ФК — за пунктом «в».

До пункту «б» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН ІІ-А стадії.

Крім того, до пункту «б» належать незалежно від стадії СН:

ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів;

набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією 2 ступеня або II стадії, та наявнісь легеневої гіпертензії;

хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;

надшлуночкові тахікардії;

фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту «а»);

синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації) — Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P-R(Q) — Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за наявності клінічних проявів або пароксизмальних порушень ритму;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T;

парасистолія;

стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;

двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS  0,12 cек.;

безсимптомна AV-блокада ІІ ступеня І типу;

блокада ніжок пучка Гіса, яка супроводжується порушенням AV-провідності або клінічною симптоматикою;

легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця та/або з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією без ознак правошлуночкової декомпенсації та ступенем важкості ІІ ФК та вище;

наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV-з’єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН І стадії.

До пункту «в» належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН І стадії.

Крім того, до пункту «в» належать:

гостра ревматична лихоманка та хронічна ревматична хвороба серця;

стійка міграція надшлуночкового водія ритму;

синдром передчасного збудження шлуночків — Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром вкороченого інтервалу P-R(Q) — Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму;

двопучкові блокади серця неповні або минущі;

повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або клінічної симптоматики;



стійка синусова тахікардія та брадикардія (за винятком синдрому слабкості синусового вузла);

вислизаючі комплекси та ритми;

екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину);

безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада І ступеня;

пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються поодинокими стійкими порушеннями ритму та провідності або СН І стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня.

Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: І — до 2 см, ІІ — 2–4 см, ІІІ — більше 4 см;



дефект міжпередсердної перетинки, що не супроводжується СН або легеневою гіпертензією.

До пункту «г» належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушеннями серцевого ритму і провідності.

Крім того, до пункту «г» належать:

стійко компенсовані наслідки захворювань м’яза серця, перикарда, міокардіофіброз без СН;

двостулковий клапан аорти, що не супроводжується СН або аортальною регургітацією, а також мінімальна аортальна регургітація без стуктурних змін аортального клапана;

пролапс мітрального, трикуспідального клапанів з регургітацією І ступеня;

пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії.

Особи, які перенесли неревматичні міокардити (більше року після одужання) без переходу в міокардіосклероз за відсутності порушення серцевого ритму та провідності, та особи, які мають функціональну (вагусну) АV-блокаду І ступеня, неповну блокаду правої ніжки пучка Гіса, що не супроводжуються синкопальними станами, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.



Таблиця 3




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   174


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка