Сила слова у спадщині В



Сторінка26/45
Дата конвертації05.02.2019
Розмір1,9 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   45
Література:

  1. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). – К., 1994.

  2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К., 1977.

  3. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1988. – 284 с.

Назаренко Л.М.*

Досвід а.с. макаренка та в.о. сухомлинського в організації роботи


з молодими спеціалістами

Сучасні пріоритети розвитку освіти в Україні чітко визначають основні ролі й принципи діяльності успішного вчителя, котрий має виявляти здатність працювати у форматі творчих пошуків, експерименту, дослідження, новаторства. Виходячи з того, що сучасний професійно-компетентний спеціаліст – «це діагностик, аналітик, прогнозист, розробник проектів і концепцій, координатор і управлінець, організатор власного саморозвитку» [7, с. 18], постає питання про професійну готовність випускника вищого навчального закладу до здійснення педагогічної самостійної діяльності на самих перших кроках. І допомогти йому в успіш­ній адаптації у педагогічному колективі покликані, насамперед, досвідчені педагоги. Не менш важливу роль відіграють у цьому методисти та керівники навчальних закладів. Однак здебільшого, директор і заступник, працюючи з молодим учителем, спрямовують свої управлінські дії на засвоєння ним стандартних вимог шкільного життя. Така робота, на жаль, буває формальною, або занадто повчальною, або поблажливо-схвальною [2], що аж ніяк не сприяє мотивації педагога до професійного зростання. У зв’язку з цим нагальною проблемою є визначення організаційно-управлінських умов, методичних засобів сприяння професійному становленню молодого спеціаліста.

Огляд історико-педагогічної та сучасної літератури свідчить, що проблема професійного становлення на основі підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів розглядалася в різних аспектах у працях В. Адольфа, В. Бондаря, С. Висоцької, М. Коломійця, Н. Кузьміної, В. Лозової, А. Маркової, О. Пєхоти, А. Орлова, О. Шияна.

Так, М. Голубенко, Т. Чернікова у своїх працях наголошує на необхідності розробки змісту етапів професійного становлення. Учені В. Беспалько, А. Вербицький, М. Кларін, Я. Коломинський пов’язують розв’язання проблеми професійного розвитку з технологічною організацією навчання.

У психолого-педагогічній літературі неоднозначно витлумачується процес професійного становлення і розвитку вчителя, зумовлений не лише викликами суспільства й освіти, а також кваліфікаційними, методичними, комунікативними та технологічними спроможностями самого педагога на різних етапах його професійної діяльності [1]. Таким чином, проблема «входження» молодих спеціалістів у професійне поле є актуальною і обумовлюється як необхідністю нових наукових розвідок, так і враху­ванням педагогічної спадщини найбільш досвідчених педагогів, зокрема А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського.

Розглянемо методичні поради цих учених щодо організації роботи з молодими спеціалістами, управління процесом їх особистісного профе­сійного становлення й розвитку, формування педагогічного колективу.

Як відомо, становлення особистості молодого педагога передусім пов’язується з формуванням у нього професійної позиції – визначення свого становища в системі ділових відносин із колегами, учнями та їх батьками. Однак педагог-початківець найчастіше не має особистісного ставлення до професійних дій, які необхідно буде виконувати: складання календарно-тематичних планів, написання поурочних конспектів, встановлення стосунків з колегами, учнями, батьками. Натомість у нього виражене бажання все виконувати правильно, за зразком більш досвідченого педагога-наставника, як це відбувалося підчас проходження педагогічної практики в роки навчання у вищому навчальному закладі. Особистісна та професійна незрілість виявляється у так званому «ефекті аудиторії», коли молодий учитель при організації урочної діяльності орієнтується на загальну аудиторію дітей, і практично безвідносно – до дитини. Тому першим етапом у контексті професійного розвитку молодого вчителя є подолання небажання і невміння критично оцінити власну діяльність та неприйняття ролі інших у цьому завданні. Наступним етапом – бажання і вміння аналізувати практику, вносити зміни, ґрунтуючись на зроблених висновках, а заключним – уміння аналізувати власну діяльність і усвідомлювати внесок інших у поліпшенні професійної практики [6].

З приводу цього А.С. Макаренко зазначав, що навіть молодий недосвідчений педагог в єдиному дружньому колективі, який очолює майстер-керівник, більше зробить, ніж іноді талановитий педагог, що не знаходить спільної мови з колегами та керівництвом [4]. У роздумах про шляхи формування педагогічної майстерності педагога він звернув увагу на необхідність психологічної підготовки, розвиток емоційно-вольових якостей і комунікативних умінь. У «Деяких висновках з мого педагогічного досвіду» А.С. Макаренко вперше використовує поняття «педагогічної техніки», якою сам власне оволодів «…лише тоді, коли зміг з 20-ма відтінками сказати: іди сюди» [4, с. 280]. До речі, визначаючи найбільш оптимальний склад педагогічного колективу, видатний педагог акцентував увагу, що в ньому мають обов’язково бути як досвідчені, так і молоді вчителі. Він також уважав, що прихід недосвідченого фахівця в школу – це професійний іспит як для нього самого, так і для керівництва навчального закладу. Тому директор повинен приділяти увагу не тільки господарчим питанням, але й становленню міжособистісних відносин між молодими та іншими вчителями, так як, на думку А.С. Макаренка, педагогічна майстерність обумовлюється рівнем сформованості педагогічного колективу. Разом з тим він вказував на важливість виховання педагогів: «Яку б освіту ми не давали педагогові, але коли ми його не виховуємо, то, природно, ми не можемо розраховувати тільки на його талант» [5, с. 215]. При цьому найважливішими здатностями, що мають бути притаманні дорослій людині, Антон Семенович уважав діловитість, точність, здатність орієнтування, уміння бути підлеглим і керівником. Говорячи про засоби формування цих якостей він акцентував увагу на створенні колективу однодумців, у якому навіть друзі розуміють відповідальність того з них, хто віддає накази: «Ми з тобою товариші, друзі, але надходить якийсь момент, і я набуваю права наказувати. Тоді я повинен вміти наказати, а ти повинен вміти підкоритися, забути про те, що хвилину тому ми були товаришами… Всі ці якості ми повинні виховувати в нашій молодій людині» [5, с. 264-265]. На запитання, як треба готувати майбутніх педагогів, А.С. Макаренко пропонує ввести «…як неодмінний предмет постановку голосу», звертає увагу на необ­хідність проведення практичних занять на кшталт «проблемних ситуацій», під час яких молодий учитель навчиться розмовляти і з колегами,


і з учнями та їх батьками [5, с. 269-270].

Певну систему роботи з молодими спеціалістами розробив і впровадив в управління школою В.О. Сухомлинський. ЇЇ основу складала думка про те, що «Хороший учитель не завжди приходить до школи з уже готовими якостями. Часто доводить добирати людину, яка має лише відповідні дані для тієї всебічної підготовленості, про яку говорилося вище. Потім починається копітка робота з цією людиною, і вона стає хорошим учителем насамперед завдяки обстановці творчої праці педагогічного колективу й учнів» [8, с. 50]. Для ознайомлення з новими, у тому числі й молодими фахівцями, директор Павлиської школи використовував різні засоби, найкращими з яких уважав невимушені дружні розмови, під час яких відбувався обмін поглядами, переконаннями, певним життєвим досвідом. «Інтелектуальне зростання, постійне збагачення, оновлення, поповнення, поглиблення, удосконалення знань» Василь Олександрович визначив як основні питання життя молодих учителів і застерігав їх щодо «небезпеки духовного «окостеніння» [8].

З метою поповнення педагогічного багажу малодосвідчених педагогів він залучав їх до проведення «педагогічних понеділків», психологічних семінарів, обговорення професійної літератури. Дбав директор і про духовність своїх молодих колег: жінки-вчительки старшого покоління проводили бесіди з дівчатами-вчительками про шлюб і сімейне життя, душевність і людяність, про виховання дітей; учителі-чоловіки з молодими колегами – про відповідальність в їх морально-етичних стосунках з жінкою, про батьківський обов’язок, про чоловічу гідність.

Й досі є актуальними його повчання директорам щодо роботи з мало­досвідченим педагогом: «…відкрийте перед ним спочатку хоча б крихту майстерності. Але, як прищеплена брунька не пробудиться доти, поки в підщепі не почнеться бурхливий рук соків, так і добрий досвід не приживеться, поки в того, хто хоче перейняти такий досвід, не буде для цього умов: загальної культури, кругозору, знань з педагогіки і методики, уміння зрозуміти духовне життя дитини» [8, с. 74].

Не менш цікавими є настанови В.О. Сухомлинського молодим керівникам навчального закладу:


  • «…виробляйте в собі (а потім і в учителях) уміння освітлювати повсякденні явища навчально-виховного процесу у світлі педагогічної теорії» [8, с.415 ];

  • «…прагніть передусім бути хорошим педагогом – хорошим учителем-дидактом і хорошим вихователем…» [8, с. 398];

  • дотримуйтеся «…ідеї єдності слова і думки» [8, с. 402];

  • проникайте у таємниці дитячого мислення;

  • «одна з важливих проблем керівництва навчально-виховним процесом у школі – «педагогічні переконання колективу і індивідуальна творчість учителя» [8, с. 406].

Аналіз педагогічного і управлінського досвіду В.О. Сухомлинського дозволяє також дійти висновку, що на якому б етапі життєвого досвіду і професійного шляху не перебував учитель, він ніколи не може вважати власну освіту завершеною, а свою професійну компетентність повністю сформованою. Обгрунтовуючи актуальність самоосвіти педагогів він зазначав, що немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі [8]. Слід зазначити, що і той, і інший видатні педагоги вважали самоосвітню діяльність найважливішою у професійному становленні молодих фахівців, результатом якої «…є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно-унікальне…», тому «…кожного керівника закладу чи методиста турбує питання: як сформувати здібність до самостійної творчої роботи, і як підтримувати світоч творчості, щоб він якомога довше не згасав, і давав плоди» [5, с. 234].

Отже, професійна діяльність учителя, яка була предметом багаторічних досліджень А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського, дедалі наповнюється все глибшим творчим змістом. У сучасного вчителя, у тому числі й малодосвідченого, є реальна можливість виявити себе справжнім творцем навчального процесу, реалізувати свій духовний потенціал.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Алерген-специфічна імунотерапія алергічних захворювань
2014 -> Тренінг профілактики алкогольної залежності підлітків
2014 -> Перелік питань до складання екзамену з Педіатрії
2014 -> Управління охорони здоров’Я
2014 -> Перелік питань для аудиторної контрольної роботи №1 розділу “Загальгна мікробіологія
2014 -> Методичні рекомендації для підготовки до підсумкового
2014 -> Перелік тем навчальної дисципліни
2014 -> Перелік питань до складання комплексного кваліфікаційного екзамену з навчальної дисципліни: „Педіатрія”
2014 -> Крок Фармація Мікробіологія 1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   45


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка