Сила слова у спадщині В



Сторінка30/45
Дата конвертації05.02.2019
Розмір1,9 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   45
Література:

  1. Макаренко А.С. Из педагогического опыта / Избранные произведения: в 3-х т./Редкол.: Н.Д.Ярмаченко (предс.) и др. – К.: Рад.школа, 1983. – Т.3. Общие проблемы педагогіки. 1984. – 576с.

  2. Макаренко А.С.Советское школьное воспитание / Избранные произведения: в 3-х т./Редкол.: Н.Д.Ярмаченко (предс.) и др. – К.: Рад.школа, 1983. – Т.3. Общие проблемы педагогіки. 1984. – 576с.

  3. Макаренко А.С. Макаренко А.С. Коммунистическая этика и воспитание / Избранные произведения: в 3-х т./Редкол.: Н.Д.Ярмаченко (предс.) и др. – К.: Рад.школа, 1983. – Т.3. Общие проблемы педагогіки. 1984. – 576с.

Рідкоус О.В.*

Проблеми професійного розвитку вчителя в педагогічній спадщині А.С.Макаренка

Педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський стверджував: «Я знаю працівників багатьої спеціальностей,але немає – я вцьому впевнений- людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість як учитель» [6, с. 41]. Тому в професійному розвитку вчителя необхідне постійне самодовсконалення, бо учиткельська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється» [6,с.431].

Яскравим прикладом такого постійного самовдосконалення і творчості є життя, педагогічна і наукова діяльність А.С.Макаренка.

Метою нашої статті є аналіз процесу становлення педагога-новатора, погляди великого педагога на проблеми професійного вчителя, зокрема на одну із важливих його складових – педагогічну майстерність.

«Розвиток особистості – процес руху від нижчого до ввищого за вихідною лінією від старого якісного станук до нового» [8, с.9]. Джерело розвитку особистості – різноманітні внутрішні та зовнішні суперечності, боротьба протилежностей. Умови розвитку – внутрішні (саморух); зовнішні (середовище) як єдність протилежностей. Чинники розвитку (спадковість, природне середовище, соціальнекономічні умови, власна творча діяльністьл). Для формування особистості важливий взаємозвязок розвитку, виховання, навчання, діяльності і спілкування людини з іншими членами суспільства.

Отже, процес розвитку особистості – це становлення та формування її. Під впливом зовнішньіх та внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання, навчання, діяльність та спілкування» [7, с.40].

Відомо, що «анатомо-фізіологічнічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності. Діяльність – спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни [7, с. 52]. Основні компоненти діяльності:субєкт з його потребами;мета, відповідно до якої предмет перетворюється на обєкт, на яікий спрямовано діяльність, засіб реалізації мети; результат діяльності. Одними із важливих складових професійного розвитку вчителя є розвиток педагогічних здібностей. Вчені психологи вівдмічають, що «провідними властивостями педагогічних здібностей є педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, потреба до передачі знань. [2, с.232]. Розрізняють репродуктивний і творчий рівні здібностей. А «шлях визначення здібностей – це вплив динаміки успіхів в процесі діяльності» [1, с.233]. Успішність виконання певної діяльності визначається взаємозвязками різних здібностей особистості.

«Компоненти педагогічної діяльності та здібностей: конструктивні; організаторські, комунікативні. У відповідності до цих компонент діяльності педагог повинен мати відповідні здібності» [1,с.236]. Конструктивні: бажання і вмиівнняі розвивати особистість учня; композиційно будувати навчально-виховницй процес у відповідності до особливостей дітей. Організаторські: вміння включати учнів в різні види діяльності; вміло впливати на особистість. Комунікативні:вміння встановлювати вірні взаємини з усіма учасниками навчально-виховного процесу; відчувати настрій колективу; розуміти кожного учня [2, с. 236].

В роботі «Мої педагічні погляди» А.С.Макаренко наводить основні етапи свого педагогічного творчого життя, історію написання «Педагогічної поеми», «Прапорів на баштах», «Маршу тридцятого року», «Книги для батьків» та інших творів на основі свого педагогічного досвіду роботи в школі, колонії, комуни. Педагог наголошує: «Яке право я маю говорити з вами сьогодні? Єдине право: я працював 32 роки педагогом- раз, і намагався розмірковувати над своєю педагогічною роботою – два, та у мене була деяка своя, як би це сказати, манера педагогічної роботи. Ця манера прийшла не з моїх талантів. Вона прийшла від необхідності, від характеру тієї справи, яку мені доручили.

Мені поталонило в тому відношенні, що я був 16 років в одному колективі, в тому відношенні, що там були прекрасні товариші, співробітники, колеги. Завдяки цьому найважчі і найбільші задачі у нас поступово викристалізовувалися в деяку подібність системи, може, відмінних від загальновідомої, загальновикористовуваної системи поглядів. І ось поро ці відмінності я і хочу говорити.» [3, т. 5, с.281-282].

І дійсно. За словамти А.Макаренка, він « почував себе педагогом не тільки перш за все, а скрізь і всюди педагогм» [3, т.5, с. 278]. Почавши педагогічну діяльність в 17 років в заводській школі в Крюкові, молодий педагог весь час був в творчому пошуку, самовдосконаленні, Він займався з вихованцями фізкультурою, воєнною справою, походами, долучав їх до літератури, культури тощо. «В цій школі я працював 9 років, і цей досвід мав для мене велике значення» [3, т.5, с. 278]. 16 років праці в одному колективі (колонії ім.. М.Горького та комуні ім. Ф.Дзержинського), де «продовжувалася історія одного людського колективу» мали «дуже велике значення для мене і для справи, тому що продовжувалися і накопи­чувалися традиції, створені в колонії ім.. М.Горького» [3, т.5.,с.278-279]. Так поступово створювалася система педагогічних ідей, поглядів, творчої діяльності А.С.Макаренка, в який вирішальною була роль педагога, педагогічного колективу і колективу вихованців, « організація школи, колективу і організація виховного процесу» [3, т.5, с. 283].

Антон Семенович завжди був прикладом для колег і вихованців, як в повсякденному житті, так і в педагогічній творчості. «Поряд з колективом треба поставити і майстерність педагога. Даю вам чесне слово, я себе не вважав і не вважаю скільки-небудь талановитим педагогом. Говорю вам це попросту. Але я багато працював, вважав себе і вважаю працездатним, я добивався цієї майстерності, спочатку навіть не вірив, чи є така майстерність, чи варто говорити про так званий педагогічний талант. Але чи ми можемо покластися на випадковий розподіл талантів? Скільки у нас таких особливо талановитих вихователів? І чому повинна страждати дитина, яка попала не талановитому педагогу?.. Треба говорити тільки про майстерність, тобто про дійсне знання виховного процесу, про виховне уміння. Я на досвіді прийшов до переконання, що вирішує питання май­стерності, основаної на вмінні, на кваліфікації, – підкреслював Макаренко, зустрічаючись з вчителями Ленінградської області в 1938 році – І треба виховувати педагогів, а не тільки давати освіту» [3, Т. 5, с.233-234].

Отже, А.Макаренко один з перших у вітчизняній педагогіці розробив теоретично і перевірив на практиці основні положення поняття «педагогічна майстерність вчителя». У статі «Про мій досвід» педагог писав: «Педагогічна майстерність – зовсім не проста справа… Майстерність вихователя не являється якимось особливим мистецтвом, яке вимагає таланту, але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта… можливо потрібно розвивати зір… Це необхідно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути описане у спецкурсі. Педагогічна майстерність заклечається і в постановці голосу вихователя, і в керуванні власним обличчям… Педагог не може не грати… Учню іноді треба проде­монструвати муки душі, а для цього треба вміти грати… Я став дійсним май­стром тільки тоді, коли навчився говорити «іди сюди» з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів у постановці обличчя, фігури, голосу. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не відчує того, що потрібно. А у вихователя майстерність проявляється на кожному кроці «треба вміти керувати своїм настроєм» [3, Т.5, с. 267-269]. І далі: «Треба вміти сказати так, щоб вони у вашому слові відчули культуру, вашу особистість. Цьому треба вчитися» [3, Т.5, с.242]. «Рухи- це не така дрібниця. Вміти ходити, вміти стояти, говорити, вміти бути ввічливим – це не пусте… Вміти встати – теж багато значить» [3, Т.5, с. 318]. «Я на зовнішність звертав найпершу увагу. Зовнішність має велике значення в житті людини… Я вимагав не тільки охайності, але вишуканості, щоб вони могли ходити, стояти, говорити. Вони були дуже привітливими, ввічливими, джентльменами. І це зовсім необхідно» [3, Т.5, с. 455-456].

Отже, Макаренко визначив складові педагогічної майстерності, серед яких зовсім нове поняття – «педагогічна техніка»: «… це мистецтво постановки голосу, мистецтво тону, погляду, повороту. І є ще багато таких ознак майстерності, прямих звичок, які кожний педагог, кожний вихователь повинен знати» [3,Т.5,с. 234].

Можна відмітити багато робіт Макаренка, які корисні як науково-методичні поради вчителям-вихователям щодо професійного самовдоско­налення: «Деякі висновки з педагогічного досвіду», «Про мій досвід», «Мої педагогічні погляди», «З досвіду роботи», «Доповідь у педагогічному училищі»…його виступи перед громад кістю, листування… І взагалі, всі


7-8 томів творів Антона Семеновича… Бо він сам є великим прикладом педагога, який все життя творчо самовдосконалювався, переборював труднощі, знаходив вірні рішення в складних умовах педагогічної діяльності. Так, вже маючи чималий досвід роботи, він брав уроки постановки голосу в спеціалістів м. Харкова, приймав активну участь у всіх виховних заходах (театр – складав п’єси, сам грав; щоденна зарядка з усім колективом, спортивні секції; походи пішки по країні тощо [3, Т.1, с 1-3].

Система роботи педагога-новатора А Макаренка є прикладом становлення майстра педагогічної діяльності. В її основі лежить гуманізм. У листі до М.Горького він писав: «Не може бути вихованця, якщо не зроблено центральну установку на цінність людини» [3, Т.7].

Якості педагога-майстра за Макаренком: гуманізм, любов, повага і вимогливість до дітей; соціальна активність; педагогічний авторитет, що базується на широкій ерудиції і моральній чистоті особистості, педагогічний такт; комунікативні, організаторські, креативні здібності; володіння технологією виховного впливу, постійний пошук оптимальних шляхів розв’язку виховних проблем; педагогічна стійкість, вміння відстоювати своє право на творчість; відповідальність за справу виховання; постійне самовдосконалення. «Вихователь повинен вміти організовувати, ходити, шуткувати, грати, бути веселим, сердитим, вести себе так, щоб кожний рух його виховував… Ця робота найбільш важка, як наслідок, можливо, робота найбільш відповідальна, яка вимагає від особистості не тільки найбільшої напруги, але й більших сил, більших здібностей» [3, Т. 5, с. 178-179].

Отже, до педагогічної діяльності треба готуватися все життя, самовдосконалюватися особистості, громадянину, спеціалісту. Деякий час в педагогічних вузах України був введений інтегрований курс «Основи педагогічної майстерності», видані відповідні підручники «Основы педагогического майстерства» [4], « Педагогічна майстерність» [5] та інші.

Педагогічна майстерність визначалась «як комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі» [4]. Складові педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності вчителя; високий рівень культури, професійних знань, вмінь, навичок; педагогічні здібності; педагогічна техніка (внутрішня і зовнішня): а)володіння своїм фізичним, психічним, емоційним станом, голосом, мімікою, пантомімікою; б) вміння вербальними і невербальними засобами спілкування [1].

Отже, зміст, методика проведення занять зі студентами, вчителями з «Основ педагогічної майстерності» базуються на ідеях А.Макаренка, В.Сухомлинського та багатьох інших видатних педагогів. На жаль, сьогодні у багатьох вузах відповідний інтегрований курс відсутній. Очевидно, що чималу роль в підвищенні педагогічної майстерності педагогічних кадрів має здійснювати «Академія неперервної освіти» та інститути післядипломної освіти педагогічних кадрів. Тому, крім ознайомлення вчителів з новинками педагогічної думки та досвіду, бажано було би ввести спеціальний курс «Основи педагогічної майстерності», інші практичні заняття з педагогічної технології.

Будемо оптимістами. Головне – бажання і вміння постійно самовдо­ско­налюватися, бо « майстерність це те, чого можна добитися… і всякий вчитель, який пропрацював більш або менш довго, – майстер, якщо він не лінується. І кожен з вас, молодих педагогів, буде обов’язково майстром, який не покине нашої справи, а наскільки він оволодіє майстерністю, – стверджував А.Макаренко [3,Т.5, с. 244].

У А.С.Макаренка є чому повчитися…Так, в листі до педагога М.Горький писав: «Величезного значення й надзвичайно вдалий педа­гогічний експеримент Ваш має світове значення, на мій погляд» [3, Т.7, с.355]. Тому педагогічна спадщина А.С. Макаренка завжди буде невичерпним джерелом мудрості, з якого будуть черпати знання ще не одне покоління педагогів.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Алерген-специфічна імунотерапія алергічних захворювань
2014 -> Тренінг профілактики алкогольної залежності підлітків
2014 -> Перелік питань до складання екзамену з Педіатрії
2014 -> Управління охорони здоров’Я
2014 -> Перелік питань для аудиторної контрольної роботи №1 розділу “Загальгна мікробіологія
2014 -> Методичні рекомендації для підготовки до підсумкового
2014 -> Перелік тем навчальної дисципліни
2014 -> Перелік питань до складання комплексного кваліфікаційного екзамену з навчальної дисципліни: „Педіатрія”
2014 -> Крок Фармація Мікробіологія 1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   45


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка