Сила слова у спадщині В



Сторінка31/45
Дата конвертації05.02.2019
Розмір1,9 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   45
Література:

  1. Бабич Л.В., Кондратенко Г.М. Основи педагогічної майстерності:навчальний посібник/ Л.Бабич, Г.Кондратенко. – Херсон, 45с.

  2. Гамезо М.В., Домашенко Н.А. Атлас по психологии / М.Гамезо, И.Домашенко. – М.: Просвещение, 1986. – 276с.

  3. Макаренко А.С. Сочинения в 7 томах; – М.: Изд. АПН РСФСР, 1957-1958.

  4. Основы педагогического мастерства / И.А.Зязюн и др. – М.:Просвещение, 1989. – 302с.

  5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн та інші. – К.: Вища школа, 1997. – 304с.

  6. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві /В.Сухомлинський // Вибр. Твори: В 5 т. – Т.2.- К.: Рад школа, 1976. –С. 419-654.

  7. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. Посібник / М. Фіцула. – К.: «Академвидав», 2005. -560с.

  8. Щербань П.М Прикладна педагогіка/П.Щербань.: Навч-метод. посібник. – К.: Вища школа, 2002.- 215с..

Роменський О.В.*

Роль комунікативної компетентності педагога у формуванні особистості


(за творами А.С. Макаренка)

Ні для кого не є секретом, що значнемісце в педагогічному мистецтві це мистецтво взаємодії педагога і вихованця. Взаємодія педагога і вихо­ванця здійснюється через спілкування. Спілкування в педагогіці розглядається як складний і багатогранний процес, який може одночасно бути як взаємодією індивідів, як обміномінформації, так і ставленням людей один до одного, взаємовпливом, співпереживанням і їх взаєморозумінням.

Для педагога спілкування виступає як мета, зміст та спосіб діяльності, отже, виникає необхідність розвитку у педагога комунікативних здібностей, умінь та навичок, що входять у поняття «комунікативна компетентності». На сьогоднішній день даний термін у психолого-педагогічній літературі не має однозначного трактування, і ще складніша ситуація складаєтьсяз визначенням терміну «комунікативна компетентність педагога». Так, під комунікативною компетентністю звичайно розуміється здатність встановлю­вати і підтримувати необхідні контакти з людьми. На думку Н.В. Яковлевої, будучи інтегративною особистісною якістю, комунікативна компетентність припускає ситуативну адаптивність і свободу володіння вербальними і невербальними засобами спілкування. Комунікативну компетентність можна вважати значимою і відносно самостійною підсистемою в структурі професійної компетентності, вона дозволяє «особливим чином і в особ­ливих умовах взаємодіяти з іншими людьми» [1, с.109]. Дослідники цієї проблеми сходяться на думці, що комунікативна компетентність властива всім людям, але в ряді професій вона стає професійно значимою. Тому традиційно виділяють загальну і професійну комунікативну компетентність. Комунікативна компетентність педагога входить в розділ професійної педагогічної компетентності. Існують різні думки стосовно комунікативної компетентності педагога. Ми будемо дотримуватися наступного визна­чення: комунікативна компетентність – це «узгодженість, між ціннісними орієнтаціями, знаннями, практичними вміннями і реальною поведінкою педагога, що виявляються в процесі педагогічного спілкування» [3, с.92].

Також ми можемо виділити основні складові комунікативної компетентності соціального педагога: а) практичне володіння індивідуальним запасом вербальних і невербальних засобів для актуалізації інформаційної, експресивної та прагматичної функцій педагогічної комунікації; б) уміння варіювати комунікативні засоби в процесі комунікації у зв'язку з динамікою ситуації педагогічного спілкування; в) уміння побудови мовних актів у відповідностідо мовних і мовленнєвих норм.

Крім того, комунікативна компетенція включає в себе індивідуальний стиль педагога, гармонізацію педагогічного спілкування, творчість, пошук особистісних смислів, індивідуальну педагогічну культуру. Педагог володіє комунікативною компетентністю, якщо володіє професійними комуніка­тивними уміннями. До них ми відносимо професійну педагогічну мову. Дане поняття входить у поняття професійного педагогічного спілкування, яке включає в себе добре знання мови професії (терміни, поняття) і передбачає спілкування фахівців з неспеціалістами, реалізує взаємодію педагогів з колегами, учнями та їх батьками в при обговоренні питань, пов'язаних з навчанням і вихованням.

Культура мовлення педагога, знання про мову та вміння спілкуватися, необхідні кожній людині, але її роль для педагога, для його професійної діяльності складно переоцінити.

Професійна педагогічна мова це головний засіб навчання і виховання який є посередником між педагогом і вихованцем. Від неї залежить яксприятливий психологічний клімат, так і здійснення функцій відкриття вихованця, співучасті його внутрішнього світу, і, що найголовніше, піднесення – сходження вихованця до духовних цінностей, в ході взаємодії з педагогом.

Для позитивного перетворення особистості дитини, для усвідомлення себе та інших, самоствердження, отримання задоволення від контактів зі своїми вихованцями педагогу важливо опановувати повноцінні засоби і способи комунікативної діяльності.

Це погляд на комунікативну компетенцію з сучасної точки зору. Звернемося до історії педагогіки, зокрема до досвіду А. С. Макаренка. У його роботах ми не знайдемо визначення комунікативної компетентності, але про професійні якості вихователя він неодноразово писав і говорив.

У педагогічній практиці А.С. Макаренко приділяв велику увагу взаємодії між педагогом і вихованцем. Він одним із перших поставив питання про вдосконалення професійної підготовки педагога, вихователя, про вдосконалення його педагогічних умінь. Особливого значення Антон Семенович надавав поняттю»педагогічна техніка». Він стверджував, що «теорія повинна розробити педагогічну техніку, вона повинна повернутися обличчям до практики... Значною є бідність в педагогічній методиці, в техніці, і тому ті, що закінчили педагогічні вузи нічого не знають, як треба говорити з учнем, вміють сидіти, стояти, не знають, як треба пройти по сходах. Ви скажете що це дрібниця... А я стверджую, що в педагогіці це не дрібниця»[2, с.154]. Виступаючи в Московському обласному педагогіч­ному інституті, він повторює, «що доводиться лаятися не через відсутність педагогічних ідей, а через відсутність педагогічної техніки» [2, с.155].

Який же зміст вкладав А.С. Макаренко у поняття «педагогічна техніка»? Перш за все, це здатність педагога володіти різноманітними спеціальними прийомами, вміннями та навичками особистого впливу на учня або учнівський колектив. А.С. Макаренко вважав, що «вихователя, який не володіє мімікою, який не може надати своєму обличчю необхідного виразу або стримати свій настрій не можна назвати добрим. Вихователь повинен вміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим. Вихователь повинен себе вести так, щоб кожен його рух виховував, і завжди повинен знати, чого він хоче в даний момент і чого він не хоче» [2, с.74]. За словами А.С. Макаренка, вміння «як стояти, як сидіти, як піднятися зі стільця, з-за столу, як підвищити голос, посміхнутися, розмовляти, як подивитися на учня, на весь клас. Це мистецтво надати своєму обличчю необхідного виразу, стримати свій настрій...»це мистецтво [2, с.80].

Володіння педагогічною технікою – необхідна умова оволодіння тех­но­логією спілкування. А.С. Макаренко відзначав, що він став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «Іди сюди» з 15 – 20 відтін­ками, коли навчився давати 20 нюансів у постановці обличчя, фігури, голосу.Антон Семенович вважав, що особливе місце в ряду умінь і навичок педагогічної техніки займає розвиток мови педагога як одного з найваж­ливіших виховних засобів: правильна дикція, «поставлений голос», ритмічне дихання і розумне приєднання до мови міміки і жестикуляції. «Я знав, що значить сказати «добрий день» сухим, стриманим тоном і»добрий день» спокійним, добрим тоном; або»Все. Можеш іти» суворим, холодним тоном і «Все. Можеш іти» стриманим, але м'яким тоном». Виходячи з цього можна сказати, що вміння вихователя спілкуватися з дітьми Макаренко ставив на одне з перших місць.

Досвідчений вихователь, спираючись на «макаренківські» положення, спілкується зі своїми вихованцями не лише на заняттях, але і у вільний від уроків час, проводить з ними дозвілля. Це допомагає йому більш глибоко і всебічно пізнати учнів (їх ціннісні орієнтації, потреби, спрямованість інтересів), знайти кожному справу до душі.

Антон Семенович також звертав увагу і на зовнішній вигляд вихователя, який, на його думку, завжди повинен виглядати охайно.

Як відомо, до Макаренка підлітки приходили з «дефективними», «викривленими» характерами. Їх свідомість відповідала дефективним відносинам. І саме тут були важливі комунікативні вміння вихователя, уміння взаємодіяти з дитиною, знайти контакт з ним, то слово, той тон, який в першу хвилину змусить дитину відкритися вам і згодом довіритися.

Соціально-педагогічна значущість досвіду А.С. Макаренка полягає також в тому, що він показав у своїх творах, як треба будувати спілкування з вихованцями і яку величезну роль при цьому відіграють комунікативні вміння вихователя.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Алерген-специфічна імунотерапія алергічних захворювань
2014 -> Тренінг профілактики алкогольної залежності підлітків
2014 -> Перелік питань до складання екзамену з Педіатрії
2014 -> Управління охорони здоров’Я
2014 -> Перелік питань для аудиторної контрольної роботи №1 розділу “Загальгна мікробіологія
2014 -> Методичні рекомендації для підготовки до підсумкового
2014 -> Перелік тем навчальної дисципліни
2014 -> Перелік питань до складання комплексного кваліфікаційного екзамену з навчальної дисципліни: „Педіатрія”
2014 -> Крок Фармація Мікробіологія 1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   45


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка