Сила слова у спадщині В



Сторінка34/45
Дата конвертації05.02.2019
Розмір1,9 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   45
«Справжня любов народжується тільки в серці,

що пережило турботи про долю іншої людини.»

Василь Сухомлинський

На сьогодні суспільство ставить перед вчителем завдання – бути не тільки неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань та високої культури, а й прагнути до втілення в собі людського ідеалу.

Соціальна значущість особистості вчителя, його професійні якості із прадавніх часів хвилювали філософів, педагогів, природознавців. У системі загальнолюдських цінностей ідеальний педагог-наставник виступає як людина, чия праця оточена повагою, пошаною. Тому перед науковцями, викладачами, методичною службою постійно постають проблеми – якою має бути школа майбутнього, і якого вчителя вона потребує. У вирішенні цих та інших проблем під час проведення занять у курсовий і міжкурсовий період ми завжди звертаємось до мудрих порад ученого, вчителя, вихователя з сільської школи Василя Олександровича Сухомлинського, який жив і працював в епоху авторитаризму, соціалістичної формації, й створив геніальне педагогічне вчення для майбутнього.

Одними із пріоритетних завдань науково-методичної роботи як структурної ланки системи післядипломної освіти педагогічних працівників області є:



  • створення умов для реалізації творчих ініціатив педагогів;

  • організація та координація дослідно-експериментальної роботи методичних служб та окремих навчальних закладів;

  • вивчення, узагальнення, пропаганда та впровадження кращого педагогічного досвіду.

Аналіз праць В.О.Сухомлинського дає можливість констатувати, що його педагогічні ідеї є актуальними і для сучасної науково-методичної роботи у системі підвищення кваліфікації вчителів. Необхідною умовою ефективної реалізації методичної роботи Василь Олександрович вважав активну творчу діяльність усього колективу. Він стверджував, що методична робота і наукове дослідження подібні у тому, що ґрунтуються на аналізі фактів і передбачають наукове прогнозування очікуваних результатів. Учитель, за В.О.Сухомлинським, який не вміє проникати мисленнєво у глибину фактів, причинно-наслідкові зв'язки між ними, неминуче перетворюється у ремісника. Тому однією з необхідних умов ефективної реалізації методичної роботи великий педагог вважав активну творчу діяльність усього колективу й дослідницько-пошукову атмосферу, що панує в ньому. Від­повідальність за роботу виховується шля­хом розгортання критики – ділової, пов­сякденної, яка стає органічною складовою стилю роботи школи. Учитель відчуває відповідальність за результати своєї діяльності перед всім педагогічним ко­лективом лише тоді, коли критика стає важливим елементом у роботі закладу. Досвід роботи вчительського колективу Павлиської середньої школи Онуфріївського району Кіровоградської області, по­казує, що для успішної діяльності педагогічного колективу потрібно здійснювати низку організаційних заходів, які створюють атмосферу зацікавленості всіх, результатами роботи кож­ного педагога. Учительський колектив не тільки повинен знати, як працює кожний його член, а й добиватися того, щоб кожен учитель працював добре.

В.О.Сухомлинський наполегливо добивався, щоб кожен викладач, кожен вихователь був не просто «споживачем» педагогічних звань, а дослідником, раціоналізатором.

Учений-практик велику увагу приділяв розвитку педагогічної культури, що охоплює: розвиток мовлення вчителя, етику та естетику педагогічної діяльності, дидактичні знання та вміння. Педагогічна культура вимірюється рівнем педагогічної майстерності, суть якої «знайти, помітити, а іноді й створити психологічну ситуацію, що збудила б емоційне ставлення до явищ навколишнього світу» [2, С.454].

Чільне місце в своїх працях відводить В.О.Сухомлинський ролі учителя, учителя професіонала, взірця для наслідування. «Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері, вчиться жити» – твердить він [1, С.567]. Особистість учителя він розглянув як наріжний камінь навчання та виховання, а його професійну і педагогічну майстерність пов'язував із рівнем психологічної культури, психолого-педагогічних знань, розмаїттям засобів естетико-психологічного впливу на учнів. Василь Олександрович був переконаний, що вчитель для вихованців може бути одночасно і другом, і наставником. «Ставлення вихованців до особи свого вихователя можна охарактеризувати так: особа вихователя приваблює, захоплює, надихає вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних засад. Якщо ви хочете бути могутньою силою, що впливає на колектив, будьте для своїх вихованців, за висловом Тараса Шевченка, апостолом правди і науки, совістю народу» – писав він [1, 591].

В основі професійної діяльності сучасного учителя лежить головна його функція – керівництво процесами навчання, виховання, розвитку, формування особистості учня. У В.О.Сухомлинського учитель виступає у педагогічному процесі, як організатор, який створює сприятливі умови для самостійного і осмисленого учіння, активізує і стимулює допитливість і пізнавальні мотиви школярів, їх індивідуальну, групову та колективну навчальну роботу, підтримує в ній прояви до співпраці. Самодостатній учитель, у розумінні педагога, має такі позитивні риси, як освіченість, педагогічний такт, доброзичливість, відчуття прекрасного. Педагог повинен навчити дітей самокритичності, розбудити їх естетичні почуття, вміти тонко проникати в душу вихованців, формувати почуття патріотизму та громадянську позицію.

Складовою інноваційного процесу РІПО є вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду як системи педагогічних знань, умінь і навичок, способів здійснення творчої педагогічної діяльності. Передовий досвід – це особлива група досвіду – надбання працівників освіти і цілих педагогічних колективів, котрі творчо працюють. У чому суть педагогічного досвіду, за визначенням В.О.Сухомлинського? «Якщо вчитель не навчився аналізувати факти і створювати педагогічні явища, то справи, що повто­рюються рік у рік, здаються йому нудними, одноманітними, він втрачає інтерес до власної роботи. А якщо нема інтересу в учителя, то й для дітей навчання стає нудним. Суть педагогічного досвіду в тому й полягає, що перед учителем кожного року відкривається щось нове. І в прагненні осягнути нове розкриваються його творчі сили» [2, С.473]. Він узагальнював власну професійну практику, роботу керованого ним колективу педагогів, а також вивчав, творчо впроваджував досвід учителів, директорів багатьох інших шкіл.

Першочергове завдання наукового узагальнення передового досвіду полягає в тому, щоб перевести його обґрунтування із практичного на методичний рівень, виявити суть досвіду і способи його поширення. Для того, щоб педагог міг творчо використати узагальнений передовий педагогічний досвід В.О.Сухомлинський радив: «Як дбайливий садівник готує грунт під троянди, так директор школи повинен готувати грунт для запозичення передового досвіду, створеного кращими майстрами педагогічної праці. І підготовка цього грунту залежить передусім від майстерності директора школи як педагога… Щоб ідея перейшла з практики однієї школи в практику іншої, потрібна індивідуальна творчість, що ґрунтується на колективних переконаннях» [2, С.405].

Завданням вчителя є також прищеплення дітям засад людинолюбства. У розвитку педагогічної майстерності наставника саме гуманізм відіграє одну з домінуючих конструктивних ролей. В.О.Сухомлинський зазначав, що справжній вихователь турбується про те, щоб між його вихованцями існували тонкі емоційні відносини. «Дуже тонке, складне і нелегке в моральному вихованні – це добитися того, щоб кожний вихованець робив добро, приносив радість товаришеві, щоб у цій душевній творчості народжувалася потреба в людині – щира, глибока прихильність учнів один до одного. Навчити робити добро людині – в цьому частина педагогічної майстерності» [2, С.552].

Однією із визначальних якостей учителя В.О.Сухомлинський вважав любов до дітей. І тільки там, де є така любов, педагог є великою притягальною силою для колективу і окремих вихованців. Любов вихователя до вихованців не є готовим почуттям, з яким приходять на ниву педагогічної праці. Її можна досягнути тільки важкою і творчою працею. В уяві В.О. Сухомлинського ідеальною є така школа, де педагог зуміє розбудити в юному серці вихованця бажання бути хорошим, сьогодні стати кращим, аніж учора, почуття поваги до самого себе.

Василь Олександрович Сухомлинський залишив сучасникам неоціненну педагогічну спадщину, вивчення і творче використання якої стало професійним покликанням освітян і слугуватиме подальшому розквіту української педагогіки.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Алерген-специфічна імунотерапія алергічних захворювань
2014 -> Тренінг профілактики алкогольної залежності підлітків
2014 -> Перелік питань до складання екзамену з Педіатрії
2014 -> Управління охорони здоров’Я
2014 -> Перелік питань для аудиторної контрольної роботи №1 розділу “Загальгна мікробіологія
2014 -> Методичні рекомендації для підготовки до підсумкового
2014 -> Перелік тем навчальної дисципліни
2014 -> Перелік питань до складання комплексного кваліфікаційного екзамену з навчальної дисципліни: „Педіатрія”
2014 -> Крок Фармація Мікробіологія 1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   45


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка