Сила слова у спадщині В



Сторінка4/45
Дата конвертації05.02.2019
Розмір1,9 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45
Література:

  1. Державний стандарт початкової загальної освіти

  2. Зимульдінова А. С. Особливості розвитку мовлення шестирічних першокласників / А. С.Зимульдінова // Навчання і виховання шестирічних першокласників. – К., 1990. – с. 110 – 112

  3. Мамчур Л. І. Лінгводидактична спадщина В. О. Сухомлинського / Л. І. Мамчур. – Умань: РВЦ «Софія», 2009. – 184 с.

  4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк.., 1977 Т. 4. – с. 637

  5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1976 Т. 1. – с. 653

Голобородько Є.П.*

Питання сімейного виховання в педагогічній спадщині А.С.Макаренка

Сім’я – одна із найважливіших соціальних інституцій, першооснова формування особистості. Здійснюють визначальний вплив на дитину та дорослу людину всі її параметри – сутність (група родичів, що живуть разом), ознаки (господарський, трудовий, щасливий колектив), склад (батьки, діти), функції (репродуктивна, виховна, регулятивна, комунікативна, оздоровча, дозвіллєва), традиції сімейного виховання (способи дисциплінування дітей, етнокультурний аспект, учіння в сім’ї та ін.), інститути батьківства та материнства, принципи (знання одне одного, взаємоповага та взаємодопомога, дотримання розумних потреб), етапи (дошкільний, шкільний, дорослі діти), засоби сімейного виховання (особистий приклад, слово, інтонація, атмосфера в сім’ї тощо).

Кризи, що охопили різні сфери життєдіяльності людини в нашому суспільстві на сучасному етапі негативно відбиваються перш за все на сім’ї: неповні сім’ї, неблагополучні, діти – соціальні сироти, низька народжуваність, висока захворюваність, шкідливі звички неповнолітніх, безпритульність їх та ін. Згорнуто організацію батьківського всеобучу. Суспільство не дбає про підвищення педагогічної компетентності батька-матері. Збільшується навантаження на навчально-виховні заклади. Корисними у цій ситуації для батьків і педагогів будуть положення про виховання в сім’ї А.С.Макаренка.

Відомий педагог, не маючи своїх дітей, обережно підходив до цього питання. Та в останні роки його професійної діяльності йому доводилось працювати з дітьми-правопорушниками, яких присилали в колонії і комуни в основному з сімей. Причому, були випадки, коли і сім’я ніби хороша, і дитина не настільки нехороша, що, за словами А.С.Макаренка, на другий день у нього ставала хорошою. Але в сім’ї їм було складно. І тому довелось задуматися над сімейним виховання.

У передньому слові до своєї праці «Книга для батьків» учений-педагог пояснює, чому цю роботу він написав у художній формі. Бо вміння виховувати, на переконання педагога-класика, – «це мистецтво, таке ж мистецтво, як грати на скрипці чи роялі, гарно писати картини, бути гарним фрезеровщиком чи токарем…». І педагогічне мистецтво може передаватися також з допомогою зразка, приклада, ілюстрації.

Вдивляючись у сім’ю, А.С.Макаренко все більше розумів, що склад, структура і характер сім’ї мають кардинальне значення. У великій сім’ї хоч і труднощі є, і неспокій, але є дружба, є радість, є колектив. Найбільш болючі явища – це розпад сім’ї, коли один із батьків її залишає, а йде в іншу сім’ю. Автор підкреслює відповідальність перед дітьми, задля якої слід пожертвувати в певній мірі своїм особистим щастям, коханням. До структури сім’ї він відносить також неправильну розстановку сил, коли мати, наприклад, перетворює себе в прислугу своїх дітей. Батьки мають жити своїм повнокровним життям. Справжньою матір’ю, що надихає, подає приклад для захоплення та наслідування, може бути мати, щаслива. В контексті сімейної структури педагог говорить про солідарність в сім’ї. Якщо батьки від життя одержують задоволення, ходять в театр, шиють собі гарні сукні, то це гарне виховання. Дитина бачить щасливих, веселих, життєрадісних батьків, до яких люди приходять в гості, батько й мати відвідують культурні заходи, у них гарне самопочуття, що, з точки зору А.С.Макаренка, є одним із основних методів виховання.

Педагог висловлював поради чоловікам щодо вибору дружини, яка б була гарною матір’ю, що має розум, активність, увагу. Мати також повинна зростати, причому в радості. Щоб вона читала книжки, відпочивала, треба щоб допомагали їй по господарству всі члени сім’ї, адже за сімейне щастя та невдачі відповідає навіть дворічна дитина.

Окремі праці Макаренко присвячує вихованню волі, характеру, почуття краси не лише природи, мистецтва, а й краси стосунків, естетики вчинків.

Після виходу «Книги для батьків» автор одержував багато листів, відповідав на запитання, проводив зустрічі на заводах, в музеях, в редак­ціях дитячих видавництв, пропонував співпрацю.

Важливим принципом сімейного виховання він вважав дотримання міри виховання активності і гальмування, що може забезпечити належне виховання. Педагог визнавав у перевихованні роль благородного гніву, рішучого, категоричного потоку вимог.

Наголошував визначний теоретик і практик педагогіки на ролі від­стані (незначної, неофіційної) між батьками і дітьми, які мають бачити в батьках щось більше, вище у порівнянні з собою і прагнути до цього.

Підсумовуючи свій виступ про «Книгу для батьків», Макаренко підкреслював, що виховання дітей – це легка справа, коли вона здійснюється без напруги, у ході здорового, спокійного, нормального, розумного і веселого життя.

В окремій статті вчений висвітлив загальні умови сімейного виховання. Це перш за все відповідальність батьків перед дитиною, сім’єю, суспільством, потім і перед своєю старістю. Сутнісною умовою є мета виховання. Нерідко батьки не задумуються над цим, не створюють програму сімейного виховання, не прогнозують результати. Майже вирішальною умовою є власна поведінка батьків. Заповітом можуть бути такі слова: «Не думайте, що ви виховаєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або навчаєте її, або щось наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас нема дома. Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми й про інших людей, як ви радієте чи сумуєте, як ви поводитесь з друзями і недругами, як ви смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини велике значення». Отже, батьківська вимогливість до себе, батьківська повага до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком – це і є одним із перших і головних методів сімейного виховання. Виховання дітей, продовжує далі педагог, вимагає серйозного тону, самого простого і щирого. Важливо також, щоб дитина мала змогу перебувати під різноманітними впливами життя, а батьки мають знати, де знаходиться їх дитина і своєчасно допомогти розібратися в ситуаціях, підкорегувати орієнтацію в них. Нерідко батьки скаржаться на обмаль часу для виховання дітей, на що А.С.Макаренко відповідає, що багато часу для цього й не треба, слід розумно використати малий відрізок часу. Виховна робота, на переконання вченого, – це робота організатора. В ній не може бути дрібниць. Вони діють регулярно, щоденно, щогодинно, із них і складається життя, яке необхідно оптимально організувати.

Зосереджено і послідовно Макаренко зупиняється на питаннях батьківського авторитету, нагадуючи, що виховання дітей починається з того віку, коли ніякі логічні докази взагалі неможливі. Авторитет батьків сприймається як беззаперечна гідність старшого, як його сила і цінність.

При цьому педагог із світовим визнанням попереджає, що буває авторитет неістинним, фальшивим, і називає їх біля десятка різновидів, а саме: авторитет пригнічення; авторитет невиправданої відстані; автори­тет чванства; авторитет педантизму; авторитет резонерства; авторитет показної любові; авторитет невимогливої доброти; авторитет дружби без поваги; авторитет підкупу.

У чому ж справжній авторитет батьків? Основною підставою для бать­ківського авторитету, за Макаренком, тільки і може бути життя і праця бать­ків, їх громадянське обличчя, повсякденна поведінка. Тоді не треба при­думувати нічого штучного. Діти будуть підростати, цікавитись діяльні­стю батьків і їх колег, досягненнями, труднощами. Взаємне пізнання, взаємодопомога в сім’ї забезпечують її благополуччя і радість життєтворчості.

Глибоко розумів Антон Семенович і дисципліну в сім’ї, причому всіх членів сім’ї. Для дітей це не просто слухняність, а прагнення виконати свої обов’язки якнайкраще. Така дисципліна досягається всім укладом сім’ї, зокрема, дотримуванням певного режиму, який змінюється в залежності від етапу розвитку сім’ї, мети та завдань; від таких системних моментів, як хар­чування та сон, розподіл робочого часу, дозвілля, тональність батьків­ських розпоряджень, запобігання накопичування неслухняності тощо. В хоро­шій сім’ї покаранням місця немає. І для заохочення не треба задарювати дитину. Достатньо похвали. Для всього цього необхідне велике терпіння. Отже, дисципліна – це результат виховання, а режим – надійний засіб його.

У вихованні людини, формуванні її Я-концепції, важливу роль відіграє провідна діяльність, наприклад, у дошкільному віці – гра, в шкільному – навчальна, у дорослому – трудова. Велике значення в розвитку дитини має гра: яка дитина в грі, такою вона буде і в роботі, коли виросте. Виховання майбутнього діяча починається з гри з поступовим переходом її в роботу. Тому грою також необхідно вміти керувати, доводить до відома батьків А.С.Макаренко. В лекціях для батьків він розповідав про різновиди ігор, їх фрази, оснащення, участь батьків; про обов’язковість в іграх прояву фізичних, розумових і психологічних зусиль та ін. Батьки недооцінюють ролі гри у сімейному вихованні дитини і мають недостатню компетентність у цьому питанні.

Перша стадія розвитку гри – домашня (3-5 років). Тут батьки можуть спрямовувати всі дії. Друга стадія продовжується до 11-12 років, тобто охоплює і шкільний час. Батькам уже складніше безпосередньо впливати, але доцільно цікавитись, в які ігри діти грають. На третій стадії діти – вже члени організованих колективів, творчими з яких можуть керувати і батьки. Важливо слідкувати, рекомендує Макаренко, щоб ігри не заповнювали все духовне життя дитини, щоб паралельно розвивались і трудові навички. На другій і третій стадіях розвитку варто керувати не скільки іграми, стільки відношеннями дитини до інших людей.

Кожна дитина, як член сім’ї, є учасником сімейного господарювання, цього зручного поля для виховання багатьох рис характеру, серед яких Макаренко виділяє колективізм (реальна солідарність), чесність (відкритість у стосунках), турботливість (увага до сімейних потреб), дбайливість (звичка берегти речі), відповідальність, здатність орієнтування (уміння охопити увагою цілу низку питань), оперативну здатність (уміння розпорядитись часом і роботою). Все господарство має вестись у спокійних поважливих тонах.

Важко собі уявити виховання як нетрудове. Труд – основа людського життя, його благополуччя і культури. А.С.Макаренко і в теоретичних працях і в практичній діяльності надавав великого значення творчому труду, що можливий лише за умови інтересу, любові до нього, розуміння корисності та радості прояву особистості і таланту. Це сприяє не лише підготовці до трудової діяльності, а й виховує товариськість, навички взаємопідтримки. Таким чином, уже в сім’ї намічається характер і рівень майбутньої кваліфікації дочки чи сина. Трудова участь дітей у житті сім’ї має починатись доволі рано, ще в ігровий період. Поступово доречно відокремлювати трудові доручення від гри, причому бажано, щоб ці доручення – обов’язки були більш-менш постійними, наприклад:



  1. Поливати квіти в кімнаті або у всій квартирі.

  2. Витирати пил на підвіконнях.

  3. Накривати на стіл перед обідом.

  4. Стежити за солонками, гірчичницями.

  5. Стежити за письмовим столом батька.

  6. Відповідати за книжкову полицю або за книжкову шафу та тримати їх в порядку.

  7. Отримувати газети і складати їх у певному місці, відокремлюючи нові від прочитаних.

  8. Годувати кошеня чи цуценя.

  9. Тримати в порядку умивальник, купувати мило, зубний порошок.

  10. Проводити прибирання в окремій кімнаті або окремої її частини.

  11. Пришивати на своїй сукні відірвані ґудзики, мати завжди в повному порядку пристосування для цього.

  12. Відповідати за порядок у буфетній шафі.

  13. Чистити свої сукні чи молодшого брата (сестри) або батьків.

  14. Піклуватися про прикрашення кімнати портретами, листівками, репродукціями.

  15. Якщо в родині є город або квітник, відповідати за певну його ділянку як в плані посіву, так і догляду за ним та збору плодів.

  16. Піклуватися про те, щоб у квартирі були квіти, для цього іноді варто поїхати за місто (це для більш старшого віку).

  17. Якщо у квартирі є телефон, першому підходити на дзвінок, вести домашній телефонний довідник.

  18. Вести довідник трамвайних маршрутів з урахуванням тих місць, куди членам сім’ї найбільш часто доводиться їздити.

  19. У більш старшому віці самостійно планувати і обслуговувати відвідування родиною театрів і кіно, дізнаватися програму, діставати квитки, зберігати їх та ін.

  20. Вести в повному порядку домашню аптечку і відповідати за своєчасне її поповнення.

  21. Допомагати матері або сестрі у певних господарських функціях.

Кожна сім’я може визначити свої доручення дітям. Врахувати і навантаження підготовкою шкільних домашніх завдань, недосвідченість дитини, відсутність бажання працювати. В пригоді стане допомога, порада, прохання, вимога. Не бажано зловживати навіть похвалою. Основне – добитись, щоб робота була виконана.

В сім’ях нерідко спостерігається така картина, що батьки приділяють увагу харчуванню, одягу, іграм, а знайомство з культурою залишають на шкільні роки. А.С.Макаренко роз’яснював батькам, що сім’я зобов’язана і має значні можливості для формування культурних навичок. В сім’ї, де батьки читають, бувають в театрах, на концертах, цікавляться виставками, музеями, літературною творчістю земляків, культурне виховання, як пере­ко­нує педагог, здійснювати легко. Починати цю справу необхідно вже тоді, коли дитина навчилася бачити, слухати і хоч трохи говорити. Гарно про­читана казка – це вже початок культурного виховання. Починати бажано із казок про тварин, а пізніше переходити до казок про людські стосунки. Художнє значення має і розгляд ілюстрації. Можна водити дітей молодшого віку і в театр, якщо там підібрані відповідні вистави. Сприятливий період для виховання культурних навичок – навчання грамоти. Тут культурний фон сім’ї, підкреслює педагог, має ще більше значення не тільки для розширення культурного кругозору, а й для оволодіння шкільними пред­метами. Позитивно впливають розмови в сім’ї про прочитане, побачене, причому не спеціально для дітей, а просто від бажання поділитися гарними враженнями. Знайомство з книгою має починатися також із читання вголос. Розвиває читацький інтерес відвідування разом з дитиною бібліотеки, вибір книги для читання, участь у бібліотечних заходах. У свій час прекрасним високохудожнім засобом культурного виховання було кіно. Достатньо було побіжного обговорення відвіданих кінофільмів. Цілою подією в житті дитини є відвідування дитячих театрів з їх спеціальним репертуаром. Бажано в систему сімейного виховання ввести відвідування музеїв та виставок з наступним обміном вражень. У кожній сім’ї можуть скластися й інші форми культурного виховання – прогулянки, походи, подорожі, спорт, влашту­вання домашніх спектаклів, випуск стінгазети, переписка з друзями, участь дітей у благоустрої дому, організація культурних заходів для дітей у дворі (зустрічі, ігри, концерти) та ін. У кожному заході важливо якомога більше активізувати дітей, щоб вони не лише дивились і слухали, а й хотіли взяти участь, прагнули справитись з труднощами, залучали молодших до спільної дії. Батькам необхідно стежити, щоб усе це не виховувало в основному інтересу до розваг, а формувало корисні риси характеру для навчальної і трудової діяльності.

Отже, в педагогічній спадщині всесвітньо відомого українського педагога А.С.Макаренка можна знайти відповіді майже на всі питання сімейного виховання, у тому числі і в сучасній родині.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Алерген-специфічна імунотерапія алергічних захворювань
2014 -> Тренінг профілактики алкогольної залежності підлітків
2014 -> Перелік питань до складання екзамену з Педіатрії
2014 -> Управління охорони здоров’Я
2014 -> Перелік питань для аудиторної контрольної роботи №1 розділу “Загальгна мікробіологія
2014 -> Методичні рекомендації для підготовки до підсумкового
2014 -> Перелік тем навчальної дисципліни
2014 -> Перелік питань до складання комплексного кваліфікаційного екзамену з навчальної дисципліни: „Педіатрія”
2014 -> Крок Фармація Мікробіологія 1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45


База даних захищена авторським правом ©medicua.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка